З 15 до 18 грудня 2017 року, у храмі Георгія Побідоносця УПЦ, перебуватимуть мощі святого Димитрія Солунського. До Львова привезло реліквію духовенство Елладської Православної Церкви. Очолив делегацію митрополит Верійський, Науський і Кампанійський Пантелеймон. В ексклюзивному бліц-інтерв’ю для нашого сайту Владика розповів про цінність мощей для вірних, а також про своє бачення щодо викликів перед українським та світовим православ’ям.
Високопреосвященний Владико, до нашого міста прибули мощі святого Димитрія Солунського. Чим є цінною реліквія для вірних, які впродовж трьох днів молитимуться біля неї?
Його тілесна присутність приносить велике благословення і благодать усім, хто з благочестям приходить, щоб прикластися і почитати його. Святий Димитрій є улюбленим святим у багатьох православних країнах, та й, зрештою, поза православним світом. Особливо для нас, салонікійців, це важливе віднайдення мощей цього святого, адже їх не було вісім століть. У 1204 році місто було захоплене хрестоносцями, і двадцять років тут перебував латинський єпископ. І у той період мощі святого зникли. У 1917 році, коли згорів храм, де перебували реліквії, на згарищах провели дослідження, виявивши, що мощей нема. Ніхто не знав, де вони знаходяться. У 1978 році після великого землетрусу, від якого постраждали Салоніки, було опубліковано наукове оголошення в Афінській академії наук, де саме знаходяться мощі святого Димитрія. Це був другий великий, але вже тепер духовний землетрус для нас, православних. Я особисто маю честь і благословення від Бога бути причетним до процесу повернення реліквії у Салоніки. Повернення всіх мощей святого відбулось у 1980 році. З тих часів з нами перебуває і його тілесна присутність, адже дуже часто ми переживаємо особливе благословення від Бога, – бачити наочно, як він мироточить. Як весь храм покривається миром. Це дуже скріплюючий акт у духовному житті. Присутність святого – жива.
Чи були приклади зцілень біля мощей святого Димитрія, адже ви говорили, що сьогодні реліквія подорожує світом?
Кожного дня біля мощей святого відбуваються і тілесні, і духовні зцілення, особливо це стається з розчарованими людьми, які оточені проблемами. Найбільше чудо, що саме такі люди знаходять свій справжній шлях, поєднуються з Богом. Бо навіть, якщо з нами відбудеться чудо тілесного зцілення, то рано чи пізно ми вмираємо, однак той, хто духовно воскрес, він готується жити вічно, з Христом. І це найбільше диво. Бо, наприклад, Лазар, якого воскресив Христос, згодом фізично помер знову. Отож ті, що воскресли духовно, живуть спасенні поряд з Богом вічно.
Чому саме Львів обрано для духовного паломництва?
Ми приїхали на запрошення архиєпископа Львівського і Галицького УПЦ Філарета. Якраз прибули у дні почитання святої Варвари. Владика організував все для духовного підкріплення своєї пастви, і це свідчення великої турботи архіпастиря. Ці дні перебування у вашому місті для нас будуть дуже насиченими, але через те, що я дуже люблю владику Філарета, пожертвував всім і приїхав.
Владико, тепер поговоримо про православний світ, адже цікаві Ваші думки щодо деяких подій. Україна, як і Греція, у своїй переважній більшості вірних є православною державою. Що є спільного і відмінного у духовному житті наших країн?
Незважаючи на той факт, що наші держави керуються різним календарем святкувань, ми, православні, не маємо відмінностей. Присутнє духовне і богослужбове єднання. Можу сказати, що ми, греки, мабуть є найбільш близькими із слов’янськими православними країнами. Звичайно, у нас нема цієї великої проблеми розколу у світі православ’я, що є в Україні. Хочу сказати, що для нас, православних, це надзвичайно прикро. Розкол означає, що хтось роздирає незшитий хітон нашого Господа. На жаль, ці люди живуть поза Церквою. Наша молитва має бути за те, щоб була відновлена ця церковна єдність, щоб було сопричастя, адже ми є братами і сестрами у Христі. Те, що нас розділяє, воно – людське, а не божественне. Також, дозвольте мені сказати, що у цьому розколі є і політичне втручання. Тому ми завжди під час Літургії просимо за відновлення цієї єдності народу.
Влітку 2016 року на Криті відбувся Всеправославний Собор, де було зазначено про складну ситуацію, яка зараз є на сході нашої країни. Оскільки ви вже частково згадували про важке становище православних Церков в Україні. Як ви гадаєте, чи настане ця омріяна єдність?
Це відбудеться тоді, коли наша молитва буде найбільш сильною. В якийсь момент ми духовно занепадаємо, потрібно підсилювати наше взивання до Бога, щоб Він зглянувся над нами і поєднав сам. Самі не зможемо цього зробити.
Владико, вже десь два тижні поспіль релігійний простір України обговорює лист Патріарха Філарета до Патріарха Кирила. Російські ЗМІ представили цей лист як своєрідний поклін, натомість сам Патріарх Філарет зазначив, що готовий зустрітися з Кирилом і налагодити діалог. Що ви про це думаєте?
Я про це чув, але не можу висловити якусь позицію, оскільки не знаю докладно всіх тих внутрішніх процесів, що спровокували цю реакцію. Тому, як я вже казав попередньо, важливо підсилити цю молитву у смиренні, у відвертості, щоб у Святому Дусі було віднайдено те рішення, яке поєднає і втішить душу пастви всієї Церкви.
Ми вже з вами говорили про Всеправославний Собор. І ось у документах цього Собору є чимало згадок про сучасні виклики секуляризму. Оскільки наша розмова відбувається у рамках цього духовного паломництва мощей святого Димитрія до нашого міста, як сучасній людині боротися із секуляризмом, долати ці виклики?
Секуляризм – це отрута для сучасної епохи. Якщо хочемо залишитися поєднаними з нашими коренями, маємо пригадати слова апостола Павла: «Дивіться, зберігайте традиції, передання, яке я передав вам». Я думаю, що дух секуляризму у православній Церкві не є позитивним, він роз’єднує, вносить свою катастрофу. Ми маємо не відриватися від традиції, що змінює віровчення і дух Церкви.
Знову-таки, коли говоримо про Україну, то ця важка ситуація, що наразі складається у нашій державі, вона впливає на духовний вимір українців. Як віднаходити цю духовність у стані війни та агресії?
Мир, який приносить Христос, можемо переживати і у стані війни. Варто нести цей мир іншим. Якщо ми володіємо миром всередині нашого серця, можемо все змінювати. У храмах у різдвяний період ми співаємо: «Слава во вишніх Богу, а на землі мир, серед людей – благовоління». Ми бачимо, що цей мир не тільки там, де Христос народився. Більше того – там, де було почуто ці слова вперше, війна ніколи не припиняється. Тому цей мир всередині нашого серця подолати будь-яку зовнішню агресію та ненависть.
Владико, оскільки ви вже згадали про місце народження Христа, що ви думаєте з приводу ще однієї недавньої дискусії про Єрусалим як столицю Ізраїля?
У нас є вічна столиця – небесний Єрусалим, яку ніколи ніхто не зруйнує (Усміхається – Ю.Л.). Тому можуть сперечатися чимало про земний Єрусалим, проте наша ціль – набагато більша.
Впродовж нашої розмови ми багато говорили про вимір духовності і важливість молитви. І наостанок, Владико, як варто сучасній людині молитися, щоб її прохання було глибинним і справжнім?
Бог не вимагає від нас багатослів’я, Він лише прагне нашого чистого серця. Думаю, що лише за допомоги п’яти слів (у значенні грецької мови – Ю.Л.) ми можемо попросити всього у Господа: «Господи Ісусе Христе, помилуй мене грішного». Мабуть, у цій короткій молитві є все: смирення, щирість і водночас милість Божа, Його баьківська любов до нас.
Розмовляла Юліана Лавриш
Фото – зі веб-сторінки Львівської єпархії УПЦ
Повязані записи
