У Львові відбулася відкрита дискусія «Свобода, довіра та виклики суспільних інститутів». Присутні висловили свої думки про роль Церкви, громадських організацій та медіа у сучасному житті.
За даними видання «Європростір», кожен четвертий українець довіряє Церкві. Як виправдати такі вагомі суспільні надії, розповів учасник дискусії капелан о. Андрій Хомишин:
«Ми як священики Гарнізонного храму у Львові від самого початку, ще задовго до того як відчинити цей храм для віруючих, розробляли його концепцію. Однією з ключових у ній була соціальна робота нас як священиків. Ми вийшли з середовища, де працювали з категоріями людей, які були далекими від церкви – ув’язненими, військовими, у сиротинцях… Ми не приходили туди, де вже мали довіру, а мали її завойовувати. Від 2012-13 року наш храм став місцем, де збиралися євромайданівці. На нашому храмі навіть був вивішений прапор Євросоюзу. Так, з самого початку ми стали осередком, де наші воїни могли прийти і отримати необхідні речі, так і як медики чи волонтери. Тому цей приклад показує, як ми виправдали людську довіру у той момент, коли вона була потрібна суспільству. І ми продовжуємо таку роботу зараз», – розповідає о. Андрій Хомишин капелан УГКЦ, священик Гарнізонного храму м. Львова.
Волонтери вже роками стоять в Україні «на фронті милосердя». І саме громадські активісти часто стають рушійною силою у суспільстві. У цьому переконана соціальна інноваторка, учасниця дискусії Ірина Соловей: «Наш головний виклик у тому, що ми не довіряємо державним інститутам. Кожен повинен добре робити те, для чого його обрали. Помічаю, що коли люди із волонтерським бекграундом йдуть працювати у суспільні інституції, то там вони продовжують вести себе як волонтери. І це новий тип керівників, які здатні змінити щось на краще».
Своєрідним «містком» між громадськими активістами, владою та іншими сферами суспільства є медіа. Поінформований, отже озброєний. І ЗМІ часто інформують громадськість про волонтерські ініціативи, про благодійні проекти Церкви. Це надихає більше людей долучатися до доброчинності.
“Стати посередником між суспільством і державою – це нова роль для медіа. Таке можливо лише тоді, коли ми постійно спілкуємося» – зазначила головна редакторка сайту «Заборона» Катерина Сергацкова.
У час криз також змінюється і роль Церкви як суспільної інституції, зауважив о. Андрій Хомишин: «Дуже часто люди сприймають церкву лише як місце культу. Проблема є у тому, що людям часто є достатньо тієї церкви, яка просто забезпечить певні потреби. Такою є загальна людська природа. Однак церква – це місце особистої праці над собою».
До праці над собою. Ось до чого сьогодні найперше закликає нас не лише Церква, але й сучасне життя. Адже зміни на краще повинні початися із кожного з нас.
Автор: Мар’яна Зеленюк
Повязані записи
