У сьогоднішньому Євангелії ми читаємо про Ірода, який вбив пророка Івана. І коли він почув про Ісуса, то дуже збентежився, бо деякі казали, що то Іван воскрес із мертвих, а інші – що Ілля явився, а ще інші, – що якийсь пророк із давніх устав з мертвих. Ірод почав відчувати тривогу, адже до нього почала промовляти совість. Голос Божий, який лунав в його вухах, нагадував про скоєне. Серце Ірода наповнилося страхом, адже він почув про чуда, які вчинив був Ісус Христос. Про те, чи готові ми почути свою совість, про те, чи готові ми почути голос Божий, який кожного дня промовляє до нас, про те, чи готові ми почути про себе правду, розмірковує настоятель храму св. Володимира Великого Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Богдан Кулик:
«У сьогоднішньому Євангелії ми читаємо про те, як Ірод четверовласник збентежився, коли почув про Ісуса. Ірод збентежився, тому що не знав, що це відбувається. Він думав, що це Іван воскрес із мертвих, якому він відрубав голову. Чому збентежився Ірод? А тому що цар розумів, що він вбив святу людину, правдиву людину. Ірод вбив людину, яка говорила йому дійсно правду. Ірод вбив пророка Івана, який казав, що той немає права собі за жінку взяти жінку свого рідного брата, адже це було страшним гріхом. І, власне, Ірод вбиває Івана – відрубує йому голову. Але сьогодні читаємо про те, що він збентежився, тому що совість ніколи не спить. Коли людина зробить якийсь поганий вчинок, то совість людська завжди про це нагадає. Совість – це голос Божий в людині. І цей голос Божий постійно промовляє до будь-якої людини: до християнина, до невіруючого. Цей голос промовляє до кожної людини, яка є сотворена Богом. Господь Бог сотворив людину на свій образ і на свою подобу. І, власне, цей голос Божий промовляє навіть до тих, які не знають Десять Божих Заповідей, які не знають Святого Письма, які не знають моральної катехизи. Совість все дно промовляє, вона все одно бентежить. Але люди у різний спосіб поводяться з цією совістю. Хтось дійсно глибоко сприймає те, що йому каже совість: йде до Церкви, йде до Сповіді, кається за свої гріхи, за свої злі вчинки, і виправляється. В такий спосіб совість заспокоюється. Хтось цю совість, яка до нього промовляє, глушить різними розвагами, різними алкогольними напитками, різними токсичними речовинами. Він це робить для того, щоби не чути у собі правди, щоби втекти від правди. Совість промовляє до людини навіть на смертному ложі. Совісті ніхто і ніколи не закриє рота, тому що це є голос Божий в людині.
І цей Ірод, який вбив Івана, збентежився, тому що знову почали відбуватися великі чуда, адже прийшов Ісус Христос. І, власне, коли він почув про Ісуса Христа, то захотів побачити Його. І це збулося – він побачив Ісуса Христа. Коли Ісуса арештували у Гетсиманському саду, коли Його привели до Пилата, то, власне, Пилат відправив Христа до Ірода. Тоді Ірод захотів, щоб Ісус Христос зробив перед ним якісь чуда. Ісус йому не відповідав ні на одне слово. Тоді Ірод побив Його, надів на Нього червоний плащ і відправив назад до Пилата. Совість в ньому не пробудилася. Сьогодні ми маємо інших «Іродів» в світі, які мають свою совість, яка також промовляє до них. Але кожен по-різному реагує на те, що йому каже Бог. Хтось реагує щиро, правдиво, після чого змінюється і виправляється, а хтось не виправляється і до кінця свого життя. Тому сьогодні, коли ми роздумуємо про совість, про цей внутрішній голос Божий, нехай кожний особисто подумає про те, як він слухає совість. Цей голос Божий говорить нам про те, що є добре, а що є зле. Чи виправляємося ми, коли чуємо від Бога правду про себе? Наша совість нам ніколи не збреше. Ми завжди будемо чути від Бога правду. А до кожного з нас виникає питання: як ми виправляємося? Що ми для цього робимо? Чи ми глушимо цю совість, чи, можливо, йдемо і каємося за свої гріхи?»
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
