Сьогоднішнє Євангеліє розпочинається з того, що Ісус Христос вийшов на гору молитися, і провів там усю ніч. А як настав день, Він покликав своїх учнів, і, власне, вибрав дванадцять апостолів. Ісус Христос, як бачимо, знаходив час на молитву. Він цілу ніч молився. Але питання не в тому, що «я не маю часу», а питання, – чи я люблю Бога? Бо той, хто любить, той завжди знаходить час. Коли ми любимо ближнього, наприклад, коли хлопець любить дівчину, чи дівчина любить хлопця, то вони у своєму житті знаходять час одне на одного. Коли ми любимо свою маму, сестру чи брата, то на них завжди знаходимо час. Ми все відкладаємо, але знаходимо час на тих, кого ми дійсно любимо. Ми тішимося від цієї зустрічі, нам є приємно серцю, бо ми – любимо.
Ісус Христос любив Свого Батька – Отця Небесного. З великої любові Ісус Христос спілкувався з Ним, молився. Є дві головні заповіді любові, зокрема, – любити Господа Бога всім серцем своїм, усією душею своєю і всіма мислями своїми. Ця заповідь каже, що ми Бога маємо любити усім своїм єством. І коли людина любить, то вона навіть під сумнів не ставить те, що хоче бачити Бога, хоче з Ним спілкуватися, віддати свій час Богові. Їй тоді є приємно бути з Ним. А друга Божа заповідь каже любити ближнього свого, як самого себе. Так важливо, щоб ми у житті навчилися любити Бога по-справжньому, і тоді в нас не буде виникати запитань: чи ми знаходимо на все час? Якщо ми любимо, – наше серце буде прагнути молитви, воно буде прагнути спілкування з тим, кого любить. Так же само маємо навчитися любити ближнього, як самого себе.
Ісус Христос після тривалої молитви зробив вибір – вибрав дванадцять апостолів, вибрав тих, з ким пізніше йшов і «ловив» людей для Царства Божого. Але Ісус Христос, як бачимо, перед тим багато молився. Він молився за них усіх, зрештою, – молиться за Церкву. Ніхто з цих апостолів, яких вибрав Ісус Христос, не знав, що їх буде чекати, що з ними буде, що з ними станеться. Весь час, який Ісус Христос їх навчав, то навчав їх любити Бога, ближнього, любити тих людей, до яких будуть послані. Важко було це апостолам зрозуміти і збагнути, до чого їх готує Ісус Христос. Але бачимо, що Ісус Христос, як добрий Вчитель, навчив їх добре. Усі вони пізніше ішли і ревно проповідували воскресіння Христове. Також і ми маємо розпізнавати своє покликання, маємо зрозуміти найважливіше, що кожен із нас є християнин, покликаний любити Бога і свої ближніх.
Настоятель храму св. Володимира Великого Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Богдан Кулик
Повязані записи
