о. Георгій Коваленко: «Тема календаря – це одна з тем духовного визволення українців»

Зараз у різних ЗМІ дуже жваво обговорюється тема дати святкування одного із найбільших християнських свят – Різдва Христового. На думку багатьох експертів, перехід на Григоріанський календар є вимогою сучасності, але, водночас, є віруючі, які хотіли б святкувати Різдво 7 січня. Для того, щоб знайти відповіді на ці запитання, «Духовна велич Львова» поспілкувалася з отцем Георгієм Коваленком. За його словами Різдво на парафії Софії Київської цьогоріч святкуватимуть двічі. Про те, як знайти компромісне рішення у цьому питанні, про те, яким чином можна здійснити перехід на Григоріанський календар повністю, про те, чи може вирішення календарного питання стати перемогою на духовному фронті, про те, як у час Різдвяного посту підготувати себе до зустрічі з Народженим Христом, у ексклюзивному інтерв’ю розповідає священник ПЦУ, ректор Відкритого Православного Університету Святої Софії-Премудрості отець Георгій Коваленко.

Отче, зараз гостро обговорюється питання щодо дати святкування Різдва Христового. У інтернет-виданні Galinfo ви зазначаєте: «А моя особиста пропозиція — це святки від 25 грудня до 7 січня. Різдво — велике свято, що є багатоденним, як і Великдень, коли є Світлий тиждень і сорок днів після». Чи можна це вважати таким компромісним рішенням?

Очевидно, що в Україні є частина суспільства і частина віруючих, які бажають святкувати Різдво 25 грудня. Так само є частина суспільства і віруючих, які хотіли б залишити Різдвяним днем 7 січня. Більше того, в Україні і 25 грудня, і 7 січня є державними святами. І тому, щоб не  роз’єднувати суспільство, щоб не роз’єднувати віруючих, а, навпаки, щоб об’єднати їх у святкуванні Різдва Христового, я пропоную різдвяні святки з 25 грудня до 7 січня. Більше того, для віруючих зрозуміло, що великі свята є багатоденними. Віруючі знають, що є святки, святкові різдвяні дні, але так же само ми бачимо, що традиційні святки з 7 січня до Водохреща вже майже не сприймаються суспільством. Різдво продовжують святкувати всього декілька днів – два, три дні після 7 січня, а далі всі занурюються в буденні справи, бо закінчуються вихідні. А перенесення святок з 25грудня до 7 січня дало б можливість нам усім, і віруючим, і суспільству, святкувати Різдво впродовж певного періоду: співати колядки, ставити вертепи, відвідувати одне одного. Більше того, 1 січня – Новий рік, який випадає якраз між цими двома різдвяними датами. І таким чином ми повертаємо у суспільний контекст походження цього літочислення – Новий рік від Різдва Христового. І мені здається, що таке рішення було би доречним і для суспільства в цілому, і для релігійної спільноти.

Як і коли будуть святкувати на парафії Софії Київської?

Одразу після рішення Синоду Православної Церкви України про можливість парафіям за бажанням служити на Різдво Христове 25 грудня до мене почали підходити парафіяни із запитаннями. Почали писати і телефонувати друзі, і, навіть родина теж обговорювала це питання. І дійсно, серед моїх друзів і знайомих більшість бажає святкувати Різдво саме 25 грудня. Але водночас з цим, у нашій парафії, серед моїх знайомих, друзів є ті, які хотіли б святкувати Різдво 7 січня за Юліанським календарем. Тому ми спілкувалися у парафії, провели такі мінізбори, і визначилися, що у Софії Київській ми будемо звершувати Різдвяне Богослужіння і 25 грудня, і 7 січня. Я думаю, що на цьому етапі це Соломонове рішення.

Отче, як ви бачите перехід на Григоріанський календар повністю?

Коли ми побачимо парафії, які будуть відзначати Різдво Христове 25 грудня, то можна буде побачити і настрої у суспільстві, можна буде побачити і настрої всередині церков. Це є певний етап обговорення цієї теми переходу на Григоріанський або Новоюліанський календар остаточно для православних українців і греко-католиків. Мені здається, що дуже важливо, щоб це питання було добре обговорено, щоб рішення приймалося з урахуванням і меншості у тому числі, якою б вона не була. Мені здається, що було б добре, якщо би це було міжконфесійним рішенням, наприклад православних і греко-католиків разом, чи у форматі Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій. Ідеальний варіант – зробити цей процес динамічним. Провести всі необхідні заходи впродовж наступного року і спробувати винести рішення на 1 вересня. 1 вересня – початок Нового церковного року. І було би добре, якби Новий церковний рік розпочався вже за новим для нас Новоюліанським календарем.

Чи може вирішення календарного питання стати перемогою на духовному фронті?

Війна гостро поставила питання декомунізації, а пізніше і дерусифікації. Я думаю, що духовний вимір теж має свої питання, свої теми в цій дерусифікації. Вже понад 300 років на теренах України панувала імперія. Вона виховувала духовних манкуртів – людей, які не пам’ятають своєї історії і готові служити своїм господарям в московії. Але одночасно українці пам’ятають своє коріння і хочуть бути незалежними і політично, і державно, і духовно. Тому тема календаря – це одна з тем духовного визволення українців. І тут важливо шукати потрібні нам рішення. Насправді, не всі наші рішення мають бути прив’язані до московії. Наші рішення мають бути нашими, але водночас, відриваючись від імперії, від московського патріархату, як церкви цієї імперії, нам важливо розуміти, а з ким ми єднаємося, з ким ми хочемо жити, молитися, святкувати. І тут якраз постає великий християнський світ, який живе за новим Григоріанським календарем. І мені здається, що українцям треба рухатися разом з цим по-справжньому християнським, а не псевдоправославним московським, світом. Як не випадково, що день святого Миколая за Новоюліанським календарем співпадає з Днем Збройних Сил України. Ми розуміємо, що багато маленьких і дорослих українців просять у святого Миколая все те, що потрібно нашим ЗСУ для звільнення нашої землі від ворога. І святий Миколай був заступником тих, кого кривдять. Це ще один такий додатковий, можливо трішки жартівливий, аргумент для переходу на Новоюліанський календар.

Як у час Різдвяного посту підготувати себе до зустрічі з Народженим Христом?

Піст – це час вчитися самообмеження. Ми зараз багато в чому обмежуємо себе, багато постуємо вимушено і свідомо. Хто вміє постувати, той легше зносить випробування, які посилає йому доля. Різдвяний піст – це радісний піст. Різдвяний піст – це піст світлий, це піст добрих справ. Я думаю, що всі ми маємо стати помічниками святого Миколая, або, як сучасною мовою, – волонтерами – людьми, які роблять добрі справи своєму ближньому: приймають, годують, вдягають, лікують, жертвують собою. Все це доречні і важливі справи під час посту. Найголовніше у Різдвяному пості – це підготувати справжні подарунки для Христа. А давайте згадаємо, що казав сам Христос: «Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт.25,40).

Підготувала Юліана Лавриш