Прямуючи дорогою Великого посту, кожного дня, крок за кроком наближаємося до такого довгожданого і світлого свята Воскресіння Господнього. Для того, щоб на цьому, інколи нелегкому шляху, не спіткнутися, читаймо Святе Письмо, яке завжди дає відповіді на всі людські питання. І як би важко нам не було, завжди знайдеться розрішення наших проблем. Залишається лише правильно їх знайти. Про те, як у період Великого посту важливо проявляти безмежну любов до Господа, до ближнього свого, яким важливим є фактор любові і не тільки розповість настоятель храму Собору св. Івана Хрестителя (вул. Зубрівська) Львівської Архиєпархії УГКЦ о. Іван Колодій:
«Для нас сьогоднішнє Євангеліє має три важливих елементи.
Перший важливий елемент показує сміливість Йосипа з Ариматеї. А в чому полягає його сміливість? В любові…
«А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Ариматеї, на ім’я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса.
Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати» (Мт. 27:57-58).
Людина, яка любить – готова терпіти труднощі, проблеми, хвороби. Вона готова робити все можливе для того, щоб бути разом з близькою людиною. Якщо ми дуже часто дивимося на годинник для того, щоб дізнатися коли ж закінчиться Літургія, якщо ми ходимо до храму тільки тому, що так роблять інші, якщо нас гнітить знаходження на Літургії, перебування на молитві, — це означає, що ми не любимо Ісуса Христа. Це для нас має бути, немовби, певним індикатором, адже людина, яка любить, — вона нічого не боїться.
Друга важлива риса в сьогоднішньому Євангелії – це є те, що ми бачимо як ведеться боротьба за людські душі. Брехня, якою жили первосвященики і фарисеї, хоче відвести людей від Бога. І вони роблять все можливе для того, щоб людьми маніпулювати. Чому вони ведуть таку своєрідну боротьбу з Ісусом Христом? А тому, що Він показує правду про людину, яку вона дуже часто не хоче пізнати, і немов би каменем закриває своє життя, не хоче, щоб Ісус Христос увійшов у її життя.
У Євангелії читаємо:
«І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його плащаницею чистою,
і поклав його в гробі новому своїм, що був висік у скелі. До дверей гробових привалив він великого каменя, та й відійшов» (Мт. 27:59-60).
Той камінь – це є гордість, егоїзм, яким людина хоче себе замаскувати. Але не зважаючи на це, Ісус Христос є сильнішим за смерть, сильнішим за камінь. Для Господа немає нічого неможливого, Він може природні речі зробити надприродними. І допоки ми є віруючими людьми, доти буде йти боротьба за наші душі, однак ніколи не потрібно здаватися.
Третя важлива річ у сьогоднішньому Євангелії, яка є дуже важливою – це той фактор, що гріб був порожній. Прийшов певний момент, Господь Воскрес із мертвих, і гріб виявився порожнім. Що це означає? Порожній гріб – це свідчення Божої сили; значення того, що Бог завжди сильніший; там де є Бог, там немає смерті. Якщо ми із свого життя виключаємо Бога, Сповідь, Причастя, – ми стаємо ходячими мерцями. А якщо ми Господа вводимо в гріб нашої душі, тоді він стає місцем Воскресіння, місцем життя. Тому ніколи не допускаймо можливості, щоб наше серце було порожнє, а робімо так, щоб в ньому завжди був Христос. Для цього щодня приймаймо Присвяту Євхаристію, щоб Бог завжди процвітав всередині нас, а любов до ближнього свого, до Ісуса Христа була завжди присутня у нашому житті».
Підготували Андрій Мандрика, Юліана Лавриш
Фото – із Фейсбук – сторінки о. Івана Колодія
Повязані записи
