Одним з головних завдань цього празника не застрягнути на смачних яблуках і пахучих грушах)
– Тавор, осяяний проміннями слави Божества, зовсім недалеко у часовій хронології від дороги страждань Христа. Як же це схоже до наших земних траекторій. Все поруч! Значить так треба.
– У цьому святі лунає запрошення просвітитися. Бодай інколи попри власні жахливі характери, зварйовані настрої і жахливі падіння, все ж бодай інколи являти славу творінь нашого великого Бога. І, можливо, це стане оправданням того, що ми, грішні, все ж недарма ходимо по цій прекрасній землі.
– Христос не погоджується влаштувати намети для учнів і застовбити солодкий стан духовних насолод і видінь. Він не просто відправляє апостолів до низу, він сам сходить з ними туди, де і далі майже ніхто з людей не буде підозрювати, ким Він є насправді. Великі речі часто, як дорогоціні перли скриті він мілкого погляду обивателів.
І навіть ті, що побачили ким Він є насправді, майже нічого не зрозуміють, коли він нестиме голгофський хрест.
– Подія Переображення викликає чимало запитань.
Як Петро, Яків і Йоан в часі, коли не існувало портретного живопису і фоток інстаграму зрозуміли, що поруч з Переображеним Христом – Мойсей, Ілля, а не хтось інший? Вони часом не помилилися, а з ними і ми?
– Існує віра, яка є знанням. Стовідсотковим, безсумнівним. Ученики серцем знали, що це Мойсей і Ілля. І скажіть, як потім, знаючи таке не підеш на смерть? Це відчуття, що та тобі сяє преображаюча сила, яка світиться там, де недобре пахне від почорнілих і пропалених ран наших гріхів?
– Преображений Спас пропонує учням не розслаблятися довго в містичному екстазі Тавору, а спуститися зі святої гори у хід такої непростої щоденності аби у ній вчитися бачити славу Бога нашого.
Всіх зі святом Переображення Господнього, дорогі!)
Автор: о. Лука Михайлович
Повязані записи
