Одним із головних догматів Церкви є вчення про Тройцю, про те, що є один Бог, але в трьох Особах. Для людського розуму важко це збагнути. Ми звикли все спрощувати. Віримо в Бога, який є Творцем Всесвіту, уявляємо Його як особистість. Але все ж таки який є Бог? І чому Він у трьох Особах?
Ці важливі для християн питання підняв у своєму відеоблозі на YouTube о. Михайло Сивак — проректор Львівської православної богословської академії та ключар кафедрального Свято-Покровського собору ПЦУ у Львові.
«У Священному Писанні опосередковано майже в кожному розділі чи книзі Біблії ми бачимо натяки на троїчність Божества», — розповідає священник та наводить приклад з біблійної книги «Буття», перша ж строфа якої звучить так: «На початку сотворив Бог небо і землю».
«Коли ми відкриємо оригінал на давньоєврейській мові, то прочитаємо такі слова “Берешит бара Елогім”, що буквально перекладається як “На початку створив Боги небо і землю”. Слово “створив” вжито в однині, що вказує на те, що Один Бог, який є Творець, але Боги вжито в множині, Елогім. І ця цитата є прямою вказівкою на те, що є єдиний Бог, але в множинності», — відзначає о. Михайло Сивак.
Священник також наводить приклад Авраама, якому явився подорожній (а насправді троє подорожніх) у вигляді ангелів біля Мамрійського дубу. Тоді Авраам поклонився Йому як одному. Тобто трьом подорожнім Авраам кланяється як єдиному і спілкується як з єдиним подорожнім, з єдиним Богом. Тому ми бачимо, що і тут певна вказівка на троїчність.
Також читайте: О. Михайло Сивак: «Стінка між духовним і матеріальним світом дуже тонка»
Далі отець Михайло Сивак продовжує:
У Новому Завіті тайна троїчності Бога відкривається в більшій силі. Зокрема, в час хрещення, коли Христос входить у води Йордану, промовляє Отцівський голос. Син-Христос стоїть безпосередньо в Йордані, і Дух Святий у виді голубиному опускається на Христа. Тут також ми бачимо певну вказівку на троїчність.
Та саме в час преображення, коли на горі Фавор Христос преображається перед учнями, Отцівський голос лунає: «Це Син Мій, Його слухайте» і «Це Син Мій, в якому моє благовоління», і Дух у вигляді хмари покриває гору Фавор. Це те ж саме, коли Бог творить світ. Бог-Отець творить через Слово, Слово – це Син, і Дух Святий носиться над поверхнею землі.
В час П’ятидесятниці ми бачимо прояв дії Духа Святого. Тобто в Старому Завіті більше відкривається Отець, в Новому — Син, і в час П’ятидесятниці діє Дух Святий. Знову ж таки – три Особи єдиного Бога.
Тому в Священному Писанні є вказівка про троїчність Бога єдиного в трьох Особах. Але як це збагнути, як це зрозуміти? Для цього святі Отці наводять різні аналогії. Наприклад, сонце, яке ми бачимо, як на небі — круг сонця, світло, яке йде із сонця, і тепло, яке ми відчуваємо. Ніби три, але водночас це єдине сонце.
Також читайте: О. Михайло Сивак: «Я не уявляв собі, що священник може бути якийсь інший»
Багато богословів намагались осмислити цю таємницю. І один з них, а саме святитель Григорій Богослов, настільки заглибився у цю тематику, в таємницю Пресвятої Тройці, що його навіть називають співцем Пресвятої Тройці. Тому йому і Церква присвоїла звання Богослова. Він також роздумував, як може бути єдиний Бог, але в Тройці. І навів такі роздуми: ми знаємо, що Бог є любов – адже Іван Богослов у Соборному посланні пише, що Бог є любов. Церква вчить, що Бог є єдиний, але в Тройці: Отець, Син і Дух Святий.
І тому Григорій Богослов почав порівнювати, як може бути любов – Бог, як може бути Трійця – Бог. І на основі своїх роздумів він сказав, що якщо Бог є любов, то чи може любов бути якась одна субстанція, одиничка. І каже, що не може, тому що любов-одиничка – це егоїзм, це нарцисизм, це є любов, яка проявлена на самого себе. І тому назвати Бога любов’ю і одиничкою, одною субстанцією – це неможливо.
Чи може Бог-любов бути два, дві якісь субстанції? І тут не може, тому що це буде замкнутий цикл. Любов буде від одного переходити до іншого. І комусь ще в цю любов доступу немає. Тому і тут, на думку святителя Григорія Богослова, Бог не може бути двома. Любов не може бути двома. І лише коли ми говоримо про Трійцю, про три субстанції, то воістину, на думку святителя Григорія Богослова, Його можна назвати любов’ю. Так званий любовний трикутник.
Але коли ми говоримо про любовний трикутник, то на думку завжди приходять різні фільми, мелодрами, де двоє люблять один одного, і хтось третій вмішується і все руйнує. Насправді любовний трикутник, на думку святителя Григорія Богослова, зовсім по-іншому виглядає. І в приклад він наводить Івана Хрестителя, Предтечу Господнього. Чому так? Тому що у Священному Писанні Ісус Христос називає Предтечу другом жениха. А яка була місія друга жениха у часи Христа, зокрема на весіллі? Друг жениха дбав про те, щоб молодятам було добре. Його завдання полягало в тому, щоб під час весілля молодята не турбувалися ні про їжу, ні про пиття, ні про виконання традицій, а все це контролював друг жениха. Він дбав, щоб вони тільки раділи і насолоджувались своїм весіллям. І цікавий момент: коли приходила перша шлюбна ніч, і пара йшла в своє шатро, то друг жениха був віддалік і оберігав їхній спокій, щоб ніхто не прийшов, ніхто їх не турбував. Таким чином, коли двоє в шатрі досягали найвищої любові, був ще хтось третій, хто повністю себе пожертвував на благо двох інших.
Також читайте: О. Михайло Сивак: Властивості Божі – що це таке?
Ось такий любовний трикутник, на думку святого Григорія Богослова, відповідає взаєминам Тройці. Одного Бога, але в трьох Особах. Коли кожна Іпостась всю себе жертвує двом іншим. Отець всього себе жертвує для Сина і Духа. Син всього себе віддає Отцю і Духові. А Дух всього себе жертовно віддає Отцю і Сину. Таким чином у цій Трійці постійно циркулює любов, яка вічно триває. І тому, коли ми говоримо про Трійцю, про єдиного Бога в Трьох Особах, ми говоримо про вічно циркулюючу любов Бога.
Чому це для нас так важливо? Чому нам важливо розуміти, що Бог є єдиний, Бог є любов, але Бог є в трьох Особах, яких ми називаємо Отець, Син і Дух Святий? Тому що людина також створена іпостассю, також особливим чином створена Богом. І в Священному Писанні сказано, що Бог створив людину не просто так, як інших тварин, рослин чи весь світ, а творить людину на Образ Божий. Дає людині ось цей внутрішній Божий подих, іскру Божу, яку ми називаємо особистість або іпостась. Таким чином, якщо Бог — це є Три Іпостасі, які вічно циркулюють між собою в любові, і людина є іпостассю, то людина також має можливість долучитись до цього вічного циркулювання любові у Божестві.
Наприклад, візьмемо шлюб — чоловік і жінка. Чоловік — іпостась, жінка — іпостась і Христос — Іпостась. Чоловік всього себе віддає жінці і Христу, жінка всю себе в любові віддає чоловікові і Христу, і Христос всього себе віддав якраз як чоловік жінці і всьому людству. Знову ж таки, ми бачимо приклад Тройці. І коли чоловік любить, жінка любить, і це все відбувається на фоні Христа, то таким чином любов, подружжя забезпечує вічне блаженне життя цих людей у Бозі. Також образом Тройці є сім’я — чоловік, дружина і діти. Де чоловік всього себе повинен віддавати дружині, дітям. Дружина всю себе віддає чоловікові та дітям. І діти в послусі, в любові слухаються і віддають себе ради батьків. Знову ж таки, бачимо образ Тройці, яка циркулює, яка є вічною любов’ю.
Також читайте: Як успадкувати Боже Царство? О. Михайло Сивак пояснив відповідь Христа багачу
Таким чином, коли ми говоримо про цей догмат єдиного Бога в трьох Особах, то ми говоримо про дуже важливі речі для нашого життя, для нашого спасіння. Тому що ми покликані до вічного життя. А вічне життя забезпечується лише любов’ю, яка є ось цим вічним циркулюванням Божества. І людина покликана до спілкування з Богом в любові, також у цій вічній божественній циркуляції любові. І тому цей догмат і його розуміння, ця істина, що Бог є єдиний, але в трьох Особах – це не просто якесь там богословське формулювання, а це — практика нашого життя. Те, до чого ми повинні прагнути, а саме – до любові. Тому що любов забезпечує нам спілкування з Богом і вічне блаженне життя у вічності.
Також читайте: О. Михайло Сивак: «Улюблений метод диявола – це напівправда»
Повязані записи
