Цими днями, ми виходимо на “фінішну пряму” Успенського посту. Попереду – свято Успіння Пресвятої Богородиці, коли маємо нагоду по-особливому замислитися про вічність, яка чекає на кожного з нас. Як з гідністю перейти випробування постом у літній період, коли буває спокуса відпочити навіть від духовного життя? Які плоди маємо зібрати на цьому шляху? Про це та більше спілкуємося із ключарем Свято-Покровського кафедрального собору ПЦУ, проректором Львівської православної богословської академії, протоієреєм Михайлом Сиваком.
-Як Ви вважаєте як себе підготувати до посту? Бо зараз багато людей у відпустках і дехто, можливо, хоче відпочити від духовного життя. Як знову збадьоритися духовно?
– Перебуваємо у часі Успенського посту і, слід сказати, що будь-який піст є своєрідною підготовкою до свята, яке ми очікуємо. Успенський піст – це період літній, період відпусток, але насправді духовне життя і відпустка не виключають одне одного. Звичайно, коли людина працює, вона повинна і відпочивати, адже фізично ми втомлюємося. Але, при цьому, навіть перебуваючи у відпустці, людина повинна мати і життям духовне, тобто, при якому ми постійно розуміємо і усвідомлюємо, що перед нами є Бог. Це, свого роду, щосекундне предстояння перед Богом у всіх наших справах. Ми, як християни, повинні і добрі справи робити і любити тих, хто поруч. Тому, відпустка навіть може нам посприяти у духовному житті, коли ми, наприклад, сімейно десь їдемо, то у цей час особливо треба виявляти любов до своєї родини і загалом до оточуючих.
-Знаємо, що Успенський піст вважається доволі строгим. Однак, у літній час бувають такі випадки, коли друзі, наприклад, запрошують на шашлик і дуже важко відмовитися…
– У піст ми повинні, насамперед, відмовлятися від того, що нашу душу терзає, тобто від гріхів. Оскільки людина складається із душі та тіла, тому, наше тіло також повинне мати певні обмеження у часі посту. В Успенський піст церковна традиція приписує нам відмовитися від їжі тваринного походження: м’яса, молочного та яєць. Бувають різні життєві ситуації, тому, коли ми потрапляємо у компанію з шашликом, то дуже важливо уміти проявити мудру духовну розсудливість і поміркованість: з однієї сторони – зуміти втримати піст, а з іншої – не образити того, хто нас запросив. Тому, в даному випадку, думаю, що постом може зарахуватися прояв любові.
-Цей піст готує нас до свята Успіння, коли ми часто застановляємося над темою смерті. Як зберігати християнську радість у цьому контексті?
-Піст — це не явище скорботне та сумне, а радісне і веселе. Піст вказує нам на те, що людина є безсмертною і життя не завершується лише земними умовами, а ми створені для вічності і справжньою нашою Батьківщиною є світ духовний, а фізична смерть — це лише перехід із земного у вічне.
– Часто можна почути, що люди намагаються уневажнити певний гріх, кажуть, що ніхто не поститься і ти не тримай піст. Як бути?
-Щоб правильно сприймати піст, потрібно його усвідомлювати. Щоб відповісти на це питання, треба застосувати аналогію. Наприклад, навіщо дбати про здоров’я, якщо всі і так помруть? Так само, можна сказати і про життя духовне. Гріх — це хвороба, яка точить нашу душу. І коли ми постимо, чи живемо християнським життям, то ми, тим самим, бережемо свою душу від гріха. Це, фактично, здоровий спосіб духовного життя для того, щоб бути щасливим, щоб успадкувати вічне життя, щоб кожен день був радісним.
– Від сучасних студентів можна багато почути про те, що серед молоді збільшується кількість атеїстів, агностиків. Як залишатися християнином, якщо світ диктує інше?
– Ми бачимо дуже багато різних тенденцій, ідеологій, які, наче є модними і заполоняють душі молодих людей, але необхідно мудро ставитися до життя. Критично підходити до цих віянь. Вивчати їх, вникати у їхню суть і так само, щодо християнства. І коли людина вникатиме у це досить глибоко, та фундаментально осмислюватиме своє життя, то швидко зрозуміє, що Христос показує людині те, якою вона є і хто вона є, яка мета нашого життя і для чого ми прийшли у цей світ. А інші різноманітні віяння є дуже поверхневими.
-Під час посту ми боремося з гріхом, з чого почати, аби подолати якісь свої пристрасті і недосконалості?
-Треба почати з наміру. Якщо людина має намір, то Бог їй у цьому сприятиме. Ми чітко усвідомлюємо, наприклад, що тіло треба лікувати, одягати і таке інше. Такої ж турботи потребує наша душа: її потрібно лікувати і доглядати. Гріхи — то хвороби нашої душі. Коли ж ми говоримо про різні пристрасті, це є вказівка на те, що гріх долає нас. А зі святоотцівської літератури знаємо, що кожен гріх супроводжується певними бісами, тобто злими духами, які покровительствують цьому гріху і нас спокушають. Піст, молитва, Таїнства – це є ті засоби, які допомагають нам боротися із лукавими силами і долати у собі гріх.
– На Ваш погляд, яким має бути головним підсумок Успенського посту для вірянина? Чого він повинен досягнути?
– Підсумок будь-якого посту полягає у позбавленні від гріхів. Якщо людина, наприклад, палила, і за період посту кинула цю згубну звичку, то цей піст вже свої добрі результати приніс. Тобто, мета посту стати хоч трошки кращим, навчитися більше любити, подолати у собі хоча б одну пристрасть. І це означатиме, що піст своє завдання виконав.
Фото надані отцем Михайлом Сиваком
Повязані записи
