14 серпня розпочинається Успенський піст,який триватиме упродовж двох тижнів. У чому особливості саме цього посту? Чому він має багато спільного із Великим постом і чи це не означає, що ми можемо “надолужити” те, що втратили у Великому пості через пандемію COVID-19? Чи варто шукати різних неординарних способів провести Успенський піст? Яких саме харчових обмежень варто дотримуватися? І зрештою як налаштувати струни своєї душі для цього посту, який готує наші серця до зустрічі свята-надії Успіння Пресвятої Богородиці? Про це та більше, спілкуємося із протоієреєм Михайлом Сиваком, ключарем Свято-Покровського кафедрального собору ПЦУ, проректором Львівської православної богословської академії.
-Отче, як пережити Успенський піст по-новому?
– Для того, щоб підійти правильно до будь-якого посту, треба усвідомити його сенс. Дуже часто люди кажуть, що ми змучилися від постів, чому їх так багато. Але мені відразу пригадуються слова преподобного Амфілохія Почаївського, він був відомий як великий посник і одного разу сказав: “Якби ви знали, який піст солодкий”. Тобто коли копнути у глибину, то ми з посту отримуємо надзвичайні плоди. Бо піст це не лише відмова від певної їжі, а піст – це оновлення людини, подолання гріхів, пристрастей, скинення всього того негативного багажу, який ми назбируємо упродовж життя.
Під час церковного року є чотири пости, окрім того, ще є піст у середу та п’ятницю. Коли ми говоримо про Успенський піст, то варто сказати, що цей піст є підготовкою до великого свята Успіння Божої Матері. Це свято є особливо шановане в Україні, недаремно великі монастирі, лаври, як-от Києво-Печерська, Почаївська лаври, перший кам’яний храм Київської Руси-України – Десятинна церква, – всі вони збудовані на честь Успіння Божої Матері. Тобто це свято містить у собі відповідь на найбільше питання людини: “Для чого я живу? “, і “Що мене чекає після фізичної смерті?”. Тому що для християнина смерті немає, є Успіння, те, що відбулося з Богородицею. Так як цей празник є вагомим, тому церковною практикою, передбачено період підготовки до нього, який полягає у пості. Цей піст, Успенський, триває 2 тижні, починається 14 серпня і завершується у сам день цього свята.
– У часі Успенського посту від споживання яких продуктів маємо відмовитися?
– Успенський піст з-поміж усіх інших постів за своєю суворістю прирівнюється до Великого. І коли ми говоримо про фізичну складову, то в Успенський піст не вживається їжі тваринного походження. Але Великий піст більш насичено-покаяльний, ми зустрічаємося зі Страстями Христовими. Успенський піст по-іншому налаштовує нас до духовного подвигу.
– Отче, як Ви ставитеся до таких практик, коли віряни шукають різні нестандартні поради посту?
– Тут варто обговорювати конкретні поради. Будь-які поради мають виходити із суті посту, яка полягає у меті подолати гріхи і пристрасті людини. Якщо людина відчуває у собі якусь пристрасть і знає неформальний шлях як допомогти собі її подолати, то може його використовувати. Наприклад, якщо хтось має залежність від Інтернету, чи соціальних мереж, на період посту, можна обмежити своє перебування онлайн. Хто має пристрасть до солодкого, той може обмежити солодощі на період посту.
-Чи можна у часі посту накладати на себе додаткові молитовні обов’язки, і як тут знати міру?
– Молитва у часі посту дуже важлива. Бо сам Христос казав, що “Рід цей (біси, пристрасті, прим. ред) виганяються постом і молитвою”. Тобто піст має супроводжуватися молитвою. До міри цієї молитви, людина має підходити індивідуально. Щоб ця міра не перевершила можливості людини. Коли людина одразу накладає на себе надто великі подвиги, то це можна порівняти із спортзалом: коли ми без належних тренувань, побажаємо одразу підняти надто велику штангу. В такому випадку є небезпека надірватися. Так само і у пості, людина має молитися рівно стільки, наскільки їй дозволяє сила і здоров’я.
– Але чи варто для цього звернутися за порадою духівника? І як бути зі сповіддю у часі Успенського посту, чи варто сповідатися суто у духівника? Чи це принципово?
-У духовному житті дуже важливою є порада духівника. Коли людина має духівника, то найкраще сповідатися саме у нього. І духівник – це та людина, яка має духовний досвід і є прикладом християнського життя та найближче підходить вам за духом. Багато Отців Церкви кажуть про те, що не можна прагнути Царства Божого коли ми не побачимо його у очах іншої людини. От коли ми побачимо у очах цієї людини відблиск Царства Божого, то цей відблиск і на нас буде переходити. І є випадки, коли духівником не обов’язково був священик, брали на себе цю роль і стариці. Шукати духівника, треба керуючись певними душевними поривами, духовними відчуттями.
– Успенський піст у певному сенсі акцентує на темі кінця земного життя. Бо ми готуємося до свята Успіння Пресвятої Богородиці. Як пережити цю тему смерті таким чином,щоб не впадати у смуток?
– Ще у книзі Ісуса Сина Сираха у Старому Завіті ми читаємо такі слова: “Пам’ятай день смертний і повік не згрішиш”. Пам’ятати про смерть дуже корисно для людини, бо ця думка робить нас тверезішими. Але для християнина смерть це не трагедія і не біда, а справді широко відкриті двері, які ведуть нас до Царства Божого. Тому коли християнин щиро і сердечно, на своєму духовному досвіді випробував, що таке піст, що таке молитва, то по-іншому і до смерті ставиться. Бачить у смерті певний дар.
– Що робити, якщо у часі посту переслідують скорботи — сварки, сімейні проблеми?
– Сварки і пристрасті, які оточують нас у часі посту — це негативна річ, яка містить також і позитив. Бо коли у часі посту, або будь-якої доброї справи, лукаві сили починають нам перешкоджати і протистояти, то це означає, що ми йдемо правильною дорогою. Слід це сприймати як правильний вектор духовного життя, а з іншого боку,це означає, що треба посилено боротися із цими гріхами. Христос каже, що без Мене нічого не можете робити. Людина сама по собі не може нічого робити, а лише із Христом.
– У католицькій традиції Марійські свята часто пов’язані із молитвою на вервиці. Як щодо православних християн у цьому контексті?
-Як у православній, так і у католицькій Церкві звершується молитва на вервиці. Ченці і прості люди моляться на ній. Молитися на вервиці корисно і добре.Але є різна духовна традиція і практика. Є практика Західної Церкви і Східної. Про спосіб молитви є чимало повчань у Святих Отців. Однак, найважливіше, щоб така молитва була щирою і йшла від усієї душі.
Розмовляла Оксана Бабенко
Фото автора, а також з Інтернету
Повязані записи
