Чого навчає нас історія зустрічі прокаженого чоловіка з Ісусом Христом? Чи маємо ми віру у своєму серці? Як вона проявляється у нашому житті? Чи готові ми взяти свій хрест і йти за Христом? Над цими запитаннями розмірковує священник Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла отець Нестор Кизик.
У Євангельському читанні чуємо історію оздоровлення прокаженого чоловіка, який, мабуть, був відкинутий суспільством через небезпеку своєї хвороби. Але, не зважаючи на всі труднощі і випробування, він кидає виклик суспільному осуду і наближається до Ісуса Христа. Він упав ниць і почав благати Христа про своє зцілення. Приклад віри цього чоловіка показує, що для Божої всемогутності немає нічого неможливого. Чого навчає нас історія зустрічі прокаженого чоловіка з Ісусом Христом? Чи маємо ми віру у своєму серці? Як вона проявляється у нашому житті? Чи готові ми взяти свій хрест і йти за Христом? Над цими запитаннями розмірковує священник Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла отець Нестор Кизик.
– У сьогоднішньому Євангельському уривку читаємо про чергове зцілення прокаженого. Роздумуючи над цією історією, звертаємо свою увагу на віру цього хворого чоловіка. Він рішуче налаштований використати свій шанс, чого б це йому не коштувало. Сповнений великої надії, чоловік ні на мить не сумнівається у тому, що саме Ісус Христос може оздоровити його. Побачивши Ісуса, він упав ниць і почав його благати: «Господи, якщо ти хочеш, можеш мене зробити чистим» (Лк. 5, 12).
У своєму житті ми також маємо багато прохань до Господа. Дуже часто буває і так, що ми, не зважаючи на велику Божу любов до нас, зневірюємося. Інколи ми ставимо такі запитання: чому потрібно стільки чекати? А, можливо, Бог нас не чує? Чому Бог допоміг іншій людині тут і зараз, але не мені? Дорогі у Христі брати і сестри! Христос доволі часто випробовує нашу віру. Але чи готові ми йти за Ним до кінця? Чи готові ми взяти свій хрест і йти за Господом? Адже сам Ісус закликає нас: «Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною» (Мт. 16, 24). Часто через страждання та біль Господь прагне промовити до нас. І цей хворий чоловік, мабуть, прийняв свою хворобу. Без нарікань на Бога він приймає ці випробування, які спіткали його на життєвій дорозі. Прокажений нічого не вимагав у Христа, але надіявся на Його милість, кажучи: «Господи, якщо ти хочеш…» Ісус простягнув руку, доторкнувсь до нього і вмить той видужав. Так, хворий чоловік вірив у те, що Христос може оздоровити його, адже віра – основний фактор на шляху до порятунку.
Інколи нам може здаватися, що ми не чуємо від Бога відповіді. А чи вміємо ми почути голос Творця? А, можливо, Бог хоче чогось навчити нас? Дорогі брати і сестри! Бог хоче діяти у нашому житті. Якщо ми справді любимо Бога, то стараймося виконувати Його волю. Довіряймо Богові своє життя, адже Він також любить нас. Господь бачить наш біль і переживання так, як бачив страждання цього прокаженого чоловіка. Звертаючись сьогодні до Господа, промовмо: «Зціли мене, Боже, але якщо на це буде воля Твоя».
Повязані записи
