У сучасному світі дуже важливо вміти простягнути руку іншому, не зважаючи на біль, образи, агресію. Це великий Дар – вийти поза межі свого «я» задля підтримки іншого. Впродовж 2016 року християни, зокрема вірні Католицької Церкви, мають можливість зануритись у велич Божого Милосердя. Що означає бути милосердним? Як користати цей унікальний час ювілейного року? Про це говоримо із директором душпастирства католицьких ЗМІ у Львівській Архидієцезії РКЦ отцем Олександром Кусим.
– Отче, 2016 рік Католицька Церква оголосила роком Божого Милосердя. Чому саме такий вибір?
– У спеціальній буллі Папа Франциск зазначив, що це – надзвичайний рік. Традиція оголошення ювілейних років є ще зі Старого Завіту, на згадку про вихід з єгипетської неволі. Цьогоріч відкриваємо для себе Боже Милосердя, а отже маємо навчитися прощати і любити одне одного. У Церкві маємо звичайні і ювілейні роки. 2016 рік – надзвичайний, оскільки пригадує нам завершення ІІ Ватиканського собору. Саме тоді змінилося обличчя Церкви. Милосердя Господнє сьогоднішньому світові більш, ніж потрібне, оскільки у нашій державі триває війна, а у світі – конфлікти. Ми інколи ставимо собі запитання: як приймати людину, яка вбиває? Але знову-таки по-людськи не можемо зрозуміти, тільки Бог нас може цього навчити. Святий Юстин каже, що найбільше Милосердя – у сповіді, бо саме там Господь нас приймає такими, якими ми є. Тому Папа Франциск наголосив, що у цей час маємо знову пережити цей досвід Любові. Впродовж року щомісяця матимемо спеціальні молебні з адорацією до Пресвятих Дарів, а також сповідь. Окрім того, маємо серію листів та конференцій, пастирських послань для єпископату РКЦ та УГКЦ, як переживати цей Дар Милосердя.
– У багатьох римо-католицьких та греко-католицьких храмах впродовж року відчинені двері Божого Милосердя. У чому символіка цього жесту?
– Відчинення дверей – це справді щось неймовірне. Ми знаємо, що ювілейні двері відчинені у Римі. Цей жест означає, що час є відкритий для кожного з нас. Святий Іриней Ліонський сказав: «Коли прощаю людині, яка мене скривдила, то відкриваю для неї двері до неба». Це найважливіше. Саме проходження крізь них не рятує. Папа Франциск у буллі пише, що найкраще свідчення Божого Милосердя, коли священик сидітиме у сповідальниці. Це пригадка, як для духовенства, так і для вірних. Бог чекає на кожного із нас!
– У Євангелії від Матея маємо одне з блаженств: «Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя». У сучасному світі бути милосердним дуже важко, однак можливо. Що для цього варто робити?
– Бути милосердним важко за будь-яких обставин. Чому? Людська природа дуже змінилася після гріхопадіння, рівноцінно із натхненням Божого Духа можемо підлягати спокусам. Тому нам важко жити милосердям, оскільки більше зосереджуємо увагу на собі, власних проблемах. Милосердя не може бути відпрацьованим механізмом, це – Дар, який отримую від Господа. 
Щоб бути милосердним, треба насамперед навчитися приймати іншого. Впродовж цього року у наших дієцезіях будемо мати священиків-місіонерів, які відпускатимуть важкі гріхи вірним. Маємо дивитися також на самого Ісуса Христа, Який йде на страждання, вмирає на хресті, бо хоче спасти людство. Пригадаймо святого Папу Івана Павла ІІ. Один із журналістів, коли Понтифік через хворобу не міг говорити, зазначив, що тоді він сказав для світу набагато більше. Тому інколи важлива сама постава. Ми також завжди прагнемо справедливості, кричимо і вимагаємо чогось. Проте часто пасивна і покірна постава прийняття чогось є набагато важливішою за цей шум.
– А які дари Божого Милосердя ви досвідчували у своєму священичому служінні?
– Їх було багато. Насамперед – Господь прийняв мене, адже я – дитина Божа. Господь приймає кожного, навіть запеклого грішника. Священик має також вчитися цього милосердя, виявляючи його впродовж сповіді. Не можна навчитися бути милосердним під час сповіді, якщо не сповідаєшся сам. Священики повинні дуже часто ходити до сповіді. Папа Франциск щотижня сповідається. Через визнання власних провин Бог вчить мене бути милосердним. Бо бути милосердним – це приймати.
– Які заходи відбуватимуться у Львівській Архидієцезії впродовж року Божого Милосердя?
– Офіційні заходи відбулись на початку року – це відкриття дверей у кафедральному соборі у Львові, через тиждень – в інших храмах дієцезії. Протягом цього часу маємо покутні молебні, пов’язані з адораціями. Також буде перегринація ікони милосердного Ісуса святої Фаустини Ковальської, яка зараз є у кафедральному соборі. Ікона мандруватиме парафіями впродовж року. Окрім того, будуть влаштовувати спеціальні зустрічі і молитви. Для вірних це також буде чудова нагода. На завершення року буде посвячено храм Божого Милосердя у Моршині. І ця ікона буде знаходитись у головному вівтарі. Образ Божого Милосердя – намальований і привезений з Польщі. У нашому львівському кафедральному соборі є найстаріший образ милосердного Ісуса, його привіз настоятель отець Кароль Ястремський. Він поїхав до сестри Фаустини Ковальської, розмовляв з нею, тоді ж привіз репродукцію ікони. Від цього часу маємо традицію служити щочетверга молебні до Ісуса Милосердного. Можу сказати, що саме у четвер є дуже багато вірних. Часом отця Кароля запитували, а це був непевний повоєнний час, – що буде з Львовом і катедрою? Він відповідав: «Буде Боже Милосердя». І це також конкретна вказівка для нас. Бог ніколи не перестане прощати нам, бо Його милосердя – безмежне. Також маємо Світовий день молоді у Кракові. Маємо сьогодні деканальні і парафіяльні приготування для цього дійства. Якщо прочитаємо програму, то там все також скероване на пошук Божого Милосердя.
– Отче, як священик, що можете порадити вірним – як переживати цей рік Божого Милосердя не лише у храмі, а насамперед у світі?
– Бог промовляє до кожного із нас через інших. Тому нам варто бути відкритими на цей досвід. Якщо нам хтось скаже образливе слово, то, звичайно, легше закритися і образитись. Але чи правильно це? Так само інша людина через деякий час не може наважитись підійти. Пригадаймо слова Господа: «Адаме, де ти?» Бог хоче розмовляти з грішником, не лише з Адамом, а також із кожним з нас. 
Ми маємо схильність нарікати на всіх, але Господь не дає нічого випадкового у нашому житті. Він зі свого Милосердя відкриває нам погляд на світ, головне не втікати, не закриватися, навіть на нових людей, які думають по-іншому. Папа Франциск зазначив у своїй буллі також про біженців. Папа наголосив, що Милосердя Боже виходить поза межі Церкви. Бо Бог спасає не тільки у храмі. Навіть та людина, яка ніколи не чула про Бога, але є доброю, справедливою, милосердною, вона також належить до Католицької Церкви. Про це, зокрема, зазначено у документі «Lumen gentium». Тому маємо самі відчиняти свої двері назустріч Богові!
Юліана Лавриш
Повязані записи
