У Євангелії від Матея Ісус Христос, звертаючись до нас, каже: «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться» (Мт.6,33). Про те, чи справді Царство Небесне існує тут, посеред нас, роздумує парох храму Різдва Пресвятої Богородиці Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Орест Фредина:
«У сьогоднішньому Євангелії Ісус Христос каже: «Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле» (Мт.6,22). І, справді, ми по-різному можемо дивитися на світ. І, інколи, буває так, що хтось всередині інших зауважує тільки все критичне, тим самим руйнуючи себе. А також існують і інші люди, які переживають труднощі і недосконалості, але дивляться на світ крізь світло Боже. Для того, щоби бачити, недостатньо мати лишень око, необхідно, щоб було світло. Яке ж це щастя, коли людина користає зі світла Божого.
У сьогоднішньому євангельському уривку Ісус Христос, звертаючись до нас, говорить про те, щоб ми шукали Царства Небесного. А де ж його шукати? Коли Ісус говорив, що Царство Небесне є посеред вас, Він знаходився в оточенні своїх учнів. У старослов’янському перекладі дуже гарно сказано: «Царство Небесне є унутрі вас». І, справді, Царство Небесне дотикається нас тоді, коли ми отримуємо Таїнство Хрещення. Царство Небесне проникає наскрізь у життя, подароване Богом, і просвітлює наше людське серце і розум тоді, коли ми відриваємося, і стаємо перед Богом на молитві. І це потрібно робити щиро, а не тому, що кличе обов’язок. Хоча виконувати обов’язок – це перший крок для того, щоби навчитися щиро молитися. Коли слухаємо Слово Боже, коли приступаємо до Святих Тайн, тоді це нам дарується. Після Сповіді ми обмиті, очищені, одягнені у Божу благодать. На жаль, ми грішимо, але Він пролив свою кров, щоб відкупити нас. І за щастя мати світле серце, світлу душу.
Ісус Христос говорить, щоб ми шукали Царства Небесного. Але без цього світла Божого нас обійме темрява, ненависть, злоба. Інакше кажучи, таке прекрасне творіння, як людина, буде виглядати гідним співчуття. І тільки тоді, коли у своїй душі приймемо це світло, що з неба приходить, тоді станемо потрібними одне одному. В світлі Божому ми можемо побачити одне одного, побачити цю неповторну красу. Маємо навчитися любити Господа Бога і одне одного. Про все інше можна не клопотатися. Потрібно шукати Царства Небесного та його справедливості, а все інше вам додасться. Люди, які турбуються про те, що має додатися, не отримують ні одного, ні іншого. Ті, які покладаються на Бога, навіть посеред труднощів і випробувань отримують благословення. У нашому народі інколи кажуть: «Святі бувають там, на небі». Але Царство Небесне тут, де є Христос, де цей вогонь віри приймають у своє серце і передають із покоління в покоління тим, кого люблять».
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
