Осінь. Час сірих буднів і духовної тиші. Про те, як нам повернутися до милосердного стану, про дружин наших військовослужбовців, як символ духовного фронту для своєї сім’ї, про те, хто Вона, Жінка, одягнена в сонце, розповідає адміністратор парафії Святого Духа Львівської Архиєпархії УГКЦ, капелан Львівської міської ради отець Павло Дроздяк.
Час осені – це добрий час нашого повернення до милосердного стану
Настала пора осені. Зазвичай осінь є такою досить смутною порою. Адже ця смута полягає в тому, що не так яскраво світить сонце, дерева набирають свого жовтогарячого забарвлення, а наші дні стають дедалі коротшими. До серця закрадається така невеличка смута, яка провокована різними досвідами, які ми з вами переживаємо протягом останнього часу. Нещодавно прочитав дуже влучний термін про людей, які отримали травму. Отримавши один раз біль, людина живе відчуттями цієї рани, яка живе в людині. Людина постійно хоче знову, неначе, пережити цей біль, пережити ці пікові емоційні навантаження, які були в момент переживання цього досвіду. Для того, щоби вийти з цього зачарованого кола, щоби знову не вертатися до цих отриманих травм, потрібно шукати вихід, який завжди є у Ісусі Христі. Вихід, який дозволяє подивитися на досвід, який ми здобули через призму віри. Час осені – це час загострень наших фізичних і духовних хвороб. І тому так важливо в цей час перебувати разом для того, щоби підтримувати одне одного, щоби допомагати, щоби бути чуйними, щоби бути милосердними одне до одного. Господь каже: «Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших – мені також ви того не зробили» (Мт.25,45). Час осені – це добрий час нашого повернення до милосердного стану, який був присутній в нас до того, як ми розпочали важкий шлях до свободи і незалежності з лютого цього року. Коли ми поглянемо глибше, то побачимо, що вся наша увага сфокусована на наших військовослужбовцях, на наших добровольцях, на наших волонтерах, на всіх тих, які активно працюють, які долучаються до того, щоби ми якомога швидше відтіснили ворога і звільнили наші території. Щоби знову наш стяг замайорів над всіма містечками нашої України, в тому числі і над нашим Кримом.
Дружини наших військовослужбовців як символ духовного фронту для своєї сім’ї
Але сьогодні я хочу звернути погляд на ще одних учасників цієї дороги, якою ми з вами йдемо. Про них ніхто не говорить, але майже кожна родина має таку особу. Про них мовчать, від них дистанціюються, але вони є, вони потребують нас. Нещодавно мені довелося спілкуватися з одним із моїх співбратів, який душпастирює в одному із населених пунктів Львівської області. Він розповів про дуже цікаву традицію. Він розповів про духовні зустрічі, які відбуваються з дружинами наших військовослужбовців. Це говорить про те, що багато-хто дистанціюється від таких родин, багато-хто не хоче торкатися, бо, можливо, боїться спровокувати до якоїсь неправильної реакції дружину військовослужбовця, яка переживає, яка вже так довго не бачила свого чоловіка, а діти – батька. І, власне, дружинам наших військовослужбовців дуже потрібна наша присутність, наша увага. І вони цього потребують, адже вони відіграють надзвичайно важливу роль в тій дорозі до нашої перемоги. Вони, як вірні дружини своїх чоловіків, тримають цей духовний фронт для своєї сім’ї, щоби чоловік пам’ятав про те, що його люблять і чекають вдома. Але ми розуміємо, що не все в сім’ї є так гладко і не про всіх дружин наших військовослужбовців можуть говорити поза очі добрі речі. Зустрічаємося з різними моментами, які, насправді, дискредитують тих осіб, які сьогодні подарували нам наших захисників. Тому наш фокус має бути звернений і до них, адже ротація не відбувається так часто. Наші захисники знаходяться на фронті. Велика радість виникає тоді, коли чоловік вже нарешті приїжджає додому і зустрічається зі своєю дружиною. Але сьогодні я хочу дякувати цим дружинам за їхню мужність, за їхню витривалість.
Жінка, одягнена в сонце
У Книзі Одкровення йде мова про Жінку, яка одягнена в сонце. Зараз я вам розповім про кого йде мова. «І знамення велике видно було на небі – жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок» (Одкровення 12,1). «І дракон стоїть перед жінкою, яка має родити, щоб, коли народить, дитя її пожерти» (Одкровення 12,4). «А жінка втекла в пустелю, де має там місце, приготоване від Бога» (Одкровення12,6). «І настала війна на небі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його, та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на небі. І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну» (Одкровення 12,7-9). «І вони перемогли його кров’ю Агнця і словом свідчення свого» (Одкровення 12,11). «І коли побачив дракон, що він повержений на землю, переслідував жінку, яка народила сина-мужа» (Одкровення12,13). «І допомогла земля жінці, і розкрила земля уста свої» (Одкровення12,16). «І розлютився дракон на жінку і пішов воювати проти решток її нащадків, що зберігають заповіді Бога і мають свідчення Ісуса Христа» (Одкровення12,17). В цьому Одкровенні зустрічаємося з образом цієї Жінки. Ми розуміємо, що ця Жінка – це Марія, Пресвята Богородиця, материнство якої було справді благословенним. Господь Бог вибирає саме Її лоно для того, щоби увійти в історію нашого спасіння. Сам Творець, Вседержитель жертвує Свого Єдинородного Сина заради того, щоби знову повернути людині небо. Для цієї місії Він обирає звичайну дівчину, яка від початку свого життя вчилася слухати Бога. І саме в момент цього вибору, коли архангел Гавриїл промовляє до неї, Марія відповідає: «Так».
Сини світла
Сьогодні своїм поглядом ми дивимося і на матерів наших військовослужбовців. Наша подяка сьогодні лине і до них. Благословенне материнство, яке подарувало світові тих, кому небайдужа доля і майбутнє України. Сьогодні ми дякуємо тим матерям, які віддали найцінніше – своїх синів, які, можливо, ще не досвідчили цього життя, але в пориві любові до Батьківщини, в пориві любові до матері, до української землі сміливо пішли в бій і віддали своє життя. Сьогодні, коли ми перебуваємо в такій дуже небезпечній ейфорії від звільнення наших територій, мусимо розуміти те, що це висока ціна, яку платить кожна українська сім’я. Адже контрнаступ – це не лишень звільнені території, але це і втрата наших побратимів, втрата чоловіка, втрата сина, втрата цього воїна, якого Господь Бог покликав у цей світ, щоби боротися з дияволом. Це те, про що ми чуємо у Книзі Одкровення, що диявол настільки розлютився на Жінку, що вийшов, щоби боротися проти її потомства. Він такий лютий, бо бажає знищити все те, що Бог покликав до життя. Але ми бачимо, чим перемагають ті воїни світла, адже у Книзі Одкровення Богородиця представляється Жінкою, яка одягнена у сонце. Ми зустрічаємося з тими синами світла, які народжені від цього сонця, в яке зодягнена кожна жінка. Вона зодягнена в сонце правди і любові. Вона зодягнена в сонце милосердя, в сонце великої, потужної любові Божої, яка є діяльною. Ми бачимо, як диявол лютує, тому що він хоче воювати проти синів світла. Господь Бог каже про те, що ніщо не зможе перемогти тих, хто зберігає заповіді Бога, і має в свідченні Ісуса Христа. І сьогодні ми знаходимо багато свідчень тих воїнів світла, воїнів правди, воїнів добра, які засвідчують силу і присутність Бога, які засвідчують дуже реальну і живу віру. І сьогодні в цей час наш погляд скерований до їхніх сімей, до їхніх родин. Наш погляд скерований до дружин наших Героїв, наших воїнів світла. Дружини, які часто залишаються в тіні своїх Героїв. Дружини, до яких ми не пишемо листів, не звертаємося з короткими повідомленнями. Вони просто є. Але ми не маємо забувати про те, що вони страждають, вони моляться, вони чекають свого коханого чоловіка. Вони просять Господа Бога, щоби побачити його. Кожного разу вони чекають тієї маленької звісточки – маленького текстового повідомлення. Це повідомлення для них є неначе світло Воскреслого Христа, яке просвітлює темряву, в якій вони перебувають. Адже це темрява, яка, іноді, оповита сумнівами, оповита сумом. Сьогодні ми дивимося на цю жінку, яка для свого чоловіка є життям, яка є стимулом до боротьби за нашу з вами спільну перемогу. Жінка, яка лікує самотність чоловіка. Дякую вам, дорогі жінки, які зодягнені у світло для того, щоби подарувати світові найдорожче – своїх чоловіків. Дякую вам за вашу жертву, за цей час, який ви складаєте, тому що вже, можливо, довго не бачили свого чоловіка чи сина. Ні в який спосіб не можна компенсувати те, що ви сьогодні подарували світу. Нехай Господь благословить кожного воїна, благословить всіх тих, які сьогодні стоять на сторожі нашого життя. Дорогі воїни! Дорогі наші Захисники! Ми вас чекаємо вдома. Ми дякуємо вашим матерям за дар вашого життя. Ми, ті, що є тут, просимо і молимося. Ми обіцяємо підтримувати ваших рідних, підтримувати ваших близьких, тому що це наша війна за те, щоби ми були людьми. І ми обов’язково переможемо.
Підготувала Юліана Лавриш
За матеріалами програми «Ресторація життя» для Львівського радіо
Повязані записи
