о. Павло Дроздяк: «Дорогі матері, не ревнуйте своїх синів до невісток, вони насправді люблять вас»

Осінь. У нашому галицькому краї – це здебільшого сезон весіль. Наречені, поклавши руки на Євангеліє, складають обітницю перед Богом. Це трепетний і хвилюючий момент для всіх присутніх, а особливо для найближчих і найрідніших людей для молодят  – їхніх батьків. Дуже часто у сімейному середовищі виникає проблема стосунків батьків і дітей, оскільки батьки не можуть одразу прийняти істину, що їх син чи донька тепер буде ділити свою любов з іншою людиною. Особливо важко налагодити спілкування з рідними, коли подружжя живе разом з батьками. Виникає багато комунікаційних, побутових викликів, які часто призводять до конфліктів і сварок.

Про духовний аспект творення нової сім’ї, про те, як мамі відпустити свого сина, про стосунки свекрухи та невістки розповідає адміністратор парафії Святого Духа Львівської Архиєпархії УГКЦ, капелан Львівської міської ради отець Павло Дроздяк.

Духовний аспект творення нової сімї

Коли провадимо передшлюбні науки, то неодноразово говоримо з молодятами про фундаментальну заповідь, яка криється у перших сторінках Святого Писання, зокрема цей фрагмент, де написано: «Покине чоловік батька і матір, і пристане до своєї дружини, і будуть вони одним тілом». Власне, це є дуже важливий момент, коли ми говоримо, що покине і пристане чоловік до своєї дружини. Творення нової сім’ї є складним процесом, і скільки би нам не пояснювали, не ділилися з нами досвідом – це завжди буде чужий досвід життя. Кожен із нас переживає свій особистий досвід будування своєї сім’ї. Але ми розуміємо, що, покинувши свій батьківський дім, ми не до кінця можемо покинути ті стосунки, які є зав’язані між нами і нашими батьками. Мова не йде про те, щоби ми в один момент відрізали усі стосунки і почали будувати своє життя, ні. Мова йде про те, щоби ми навчилися правильно ставитися до цих стосунків. Говорити про те, що моя любов до тебе, дорога мамо, дорогий тату, не зменшується з моменту, коли я беру Таїнство вінчання, коли я дарую свою любов іншій особі, яка для мене є дуже важливою. Моя любов буде завжди до тебе, дорогий тату і дорога мамо, і я тебе, у цьому випадку, ніколи не зраджую і не буду, тому що моя любов до тебе є іншою, аніж любов до моєї дружини.

Як мамі відпустити свого сина

Дуже часто буває так, що у цих стосунках, коли починає будуватися сім’я, ми бачимо роль цих дуже важливих осіб у нашому житті – свекрухи і невістки. Неодноразово ми можемо помічати, що з моменту, коли син скаже своїй мамі, що він знайшов свою любов, кохання, і що він бажає одружитися, – у мами можуть виникнути деякі ревнощі, адже стосунки між мамою і сином є дуже особливими. Між ними існує тісний зв’язок, і його ми можемо помічати від моменту народження до певного підліткового віку. Саме у цьому віці син починає віддалятися від мами, він починає будувати своє життя, показувати свої емоції, характер, починає товаришувати і бути з батьком, намагаючись набути добрих, чоловічих рис. У мами виникає тривога за свого сина, можливо, відчуття такої зраненої любові, що син є так більше з татом ніж з нею. Пригадуєте цей момент, коли йдемо по вулиці і тримаємо свого сина за руку, і як буває прикро і боляче, коли син не хоче вже йти з нами за руку. Це означає, що я, як мама, маю його відпустити. Болючий момент, як ми вже згадували,  приходить тоді, коли син приходить і говорить про те, що він полюбив когось іншого. Це може викликати у мами дуже багато незадоволення, тривоги. Мама мусить переконатися у тому, що та, кого син полюбив, є гідною і достойною її найкращого сина. У очах матері її син є завжди найкращим, і тому мама дуже придивляється до майбутньої невістки, намагається вгледіти у ній добрі, позитивні риси, але і не бариться з тим, щоби наголосити своєму синові про ті недоліки, які має ця дівчина, яку полюбив її син. Коли відбувається Таїнство вінчання, дуже важливо, щоб мама зрозуміла, що вона має відпустити свого сина, що вона має довіритися йому в тому, що справді він робить правильний вибір у своєму житті. Мати має бути поруч і її любов завжди має бути виявлено до обох: як до сина, так і до доньки. Адже ми говоримо про те, що у Таїнстві подружжя ми отримуємо сина чи доньку, і так важливо є їх справді полюбити, розуміючи те, що ці люди виросли у інших сім’ях, вони мали різні погляди на життя. Нашим завданням є допомогти молодій сім’ї впорядкувати своє життя, вивчити одне одного.

Стосунки свекрухи і невістки

Дуже важливий момент є тоді, коли невістка намагається сподобатися свекрусі, і, інколи, вона мовчить. Невістка, можливо, не хоче ображати свекруху для того, щоб створити простір відкритості для спілкування. Від самих початків ми маємо вчитися правильно говорити про своє незадоволення, говорити правильно про ті речі, які мені не подобаються, не ображаючи нікого, а навпаки, будучи відкритим, говорити: «Мамо, у мене було інакше. Я розумію, що у вас було так. Ви будували своє життя, ви вчили свого сина таким чином. Але дозвольте мені, беручи ваш досвід, беручи досвід моєї сім’ї, вчитися будувати нашу з вами сім’ю». Ще один дуже важливий момент – це тоді, коли ми маємо переступити цей поріг і назвати свою свекруху – мама. Багато хто може говорити: «Ні, у мене мама одна, я буду називати, для прикладу, Валентина Іванівна, Марія Степанівна, але я ніколи не назву цю жінку мама, тому що у мене є одна мама». Це питання є дуже дискусійне: ми розуміємо, що дійсно, у нас є одна мама, яка дала нам життя. Але якщо я полюбив тебе, вирішив з тобою будувати своє життя, якщо ми поклали руки на Євангеліє, то я вірю у те, що у нашому подружжі саме моя мама стає твоєю мамою, що моя дитина стає твоєю дитиною. Тому так важливо навчитися будувати правильні комунікаційні моменти, навчитися правильного спілкування, не ображаючи, не роблячи, наприклад, свого сина найкращим, а у всіх бідах звинувачувати невістку. Ми маємо реально дивитися на життя, помічати те, що у моєму синові є недобре, робити саме йому зауваження, а не невістці. Треба завжди бути поруч, супроводжувати молоду сім’ю. Ми не маємо творити атмосфери неприязні і відчуття того, що «я тебе не люблю, бо ти вкрала у мене мого сина». Це, мабуть, небезпечне явище, яке може заіснувати. Я знаю дуже багато милих прикладів із життя двох – свекрухи і невістки, коли справді вони стають, можливо, ріднішими, ніж рідний син, коли ці стосунки будуються на любові, на взаєморозумінні, на вірі у Єдиного Бога, і ця віра єднає мене. Так важливо є пам’ятати про те, що не залежно від того, де ми є чи будемо, ми маємо поважати одне одного, маємо цінувати одне одного, любити. Важливо є жити серцем добрим, серцем милосердним. Не дорікайте одне одному. Проблеми трапляються тоді, коли мама не хоче відпустити свого сина, тоді, коли мама прив’язує свого сина настільки, що він має свій вільний час жертвувати для того, щоб побути з мамою, прийти зробити ці чи інші речі. І часами це буває настільки нав’язливо, що син не може відмовити мамі у цьому, але з іншої сторони ми бачимо, як син і не приділяє часу своїй сім’ї. Тоді починається народжуватися неприязнь, сварки та багато чого іншого. Тому ми маємо відкривати серце одне одному, маємо навчитися полюбити одне одного. Довіряймо Господу своє життя. Відпустімо свого сина, нехай він живе добрим, щасливим, мирним життям.

Дорогі матері, не ревнуйте своїх синів до невісток, вони насправді люблять вас, цінують, поважають. Вони готові послужити вам до кінця, але дозвольте їм будувати свою власну сім’ю. Не будьте тими особами, які дозволяють отим токсинам впливати на сім’ю вашого сина чи доньки. Нехай Боже милосердя і Божа мудрість буде з усіма вами.

Підготували Юліана Лавриш, Андрій Мандрика

За матеріалами програми «Ресторація життя» для Львівського радіо

Фото – із Фейсбук-сторінки о. Павла Дроздяка