Сьогодні, у час важких випробувань, кожен із нас щоденно і безупинно працює на своєму фронті, наближаючи таку очікувану перемогу. У своєму Посланні до Корінтян апостол Павло каже: «Отож, мої любі брати, будьте тверді, непохитні, визначайтесь у ділі Господнім повсякчасно та знайте, що труд ваш у Господі не марний» (1 Кор.15,58). Про гірку і солодку мову Бога, про людей, подібних до бджіл, мух і шершнів, про наш спільний вулик, де праця і порозуміння може подарувати перемогу, розмірковує адміністратор парафії Святого Духа Львівської Архиєпархії УГКЦ, капелан Львівської міської ради отець Павло Дроздяк:
«Дякуємо Господу Богу і ЗСУ за те, що ми змогли спокійно провести цю ніч і розпочати новий день. І, напевно, що в тому і криється наша велика радість і вдячність Господу за те, що зранку ми можемо піднятися, після того, як виспалися, і почати творити. Адже творити – це завжди для нас великий поштовх, бо коли я творю, – я живу. А коли я нічого не роблю, то потрапляю в стан такого униніє, і тоді потрібне щось, що може посолодити моє життя. І кожного ранку, якщо це в когось є в практиці, ми любимо вживати до сніданку мед. Ми вживаємо його у різний спосіб, у різному вигляді. Інколи ми добавляємо його до води і так споживаємо. Адже саме мед дає нам можливість відчути заряд великої енергії. Але цікавим є походження цього меду. Ми знаємо, що над ним важко працюють бджоли. Одного разу Ейнштейн сказав, що якщо би в одну мить з планети зникли всі бджоли, то для життя залишилося б лишень декілька років. Адже саме таку функцію виконує бджола, яка, справді, дає можливість цій планеті розвиватися. Бджола розуміє, що робить. Вона шукає цю правдиву поживу для того, щоби пізніше принести її для кожного із нас зокрема. Дуже важливим є те, що у цій екосистемі бджола відіграє функцію запилення і розвитку всіх рослин.
Одного разу один старець, зустрічаючись із паломниками, розповів їм таку невеличку історію бджілки і мухи. І в цій історії він розповідає наступне. Коли бджола вилітає із свого вулика, то її погляд зосереджується на квітці, щоби спіймати з неї цей благодатний медок, щоби принести його до вулика. Вона відчуває цей аромат. Бджоли мають дуже цікаву систему комунікації, спілкуючись між собою, неначе, мовою жестів. Але існує і інша сторона медалі – мухи, які, вилітаючи зі свого «вулика», свій погляд зосереджують не на квітці, а на всьому поганому. І скільки б довкола не було квітів, муха завжди знайде щось погане, щось тліюче, щоб поживитися з того, що є бридким і гидотним. Натомість, бджола орієнтує свій погляд на добро, щоби зачерпнути цієї благодаті. Книга Приповідок говорить нам про те, що людські слова, які вилітають із уст, справді є схожими на цей благодатний мед, який виточується з вуст людини, який може лікувати кості. Тобто, ми говоримо про людину, яка, спілкуючись з іншою людиною, лікує її кості. Тобто, мова людини стає солодкою, тією, яка має надзвичайно великий вміст цілющих елементів. Так, як мед має бактерицидні властивості, так же само і наша мова може лікувати нас від тих шкідливих і отруйних бактерій, які готові нас з’їсти. Продовжуючи, старець каже, що так само і люди ділять на тих, які у всьому шукають погане і ніколи не виносять нічого доброго із свого життя. Але є люди, які важко трудяться, тому що розуміють, що своїм життям мають принести користь комусь. Тому, працюючи щодня, люди тішаться від того, що можуть допомагати іншим.
Коли ми поглянемо далі, то зрозуміємо, що це слово є дароване нам Господом Богом, бо саме Він є володарем слова. У Святому Письмі говориться про те, що слово, яке виходить з вуст Божих, є подібним на мед. Це слово, яке лікує, яке надихає, яке підсолоджує життя. Але чи може бути слово солодким і гірким водночас? Відповідь ми знаходимо у Книзі пророка Єзекиїла, в якій Господь, спілкуючись з ним, посилає його на дуже важливу місію. Господь посилає пророка для того, щоб він пророкував про народ, який відійшов від Бога, про всі ті труднощі, терпіння, випробування, які успадкував цей народ, який відійшов від Господа Бога. Тобто, тут ми бачимо цю гіркоту. Але в іншому місці, коли Господь посилає Єзекиїла на цю місію пророкувати, Він дає йому сувій. І каже пророк про те, що бачив сувій, який наближався. І каже Господь Бог: «З’їж цей сувій». А на цьому ньому були написані всі жалощі, плачі, нудьга цього народу. Здавалося би, що вся гіркота була зосереджена на одному сувої, вона була перед обличчям Єзекиїла, і він про цю гіркоту мав проповідувати. І коли Єзекиїль їсть цей сувій, то, як каже Священне Писання, на устах він відчуває солод, який схожий до меду. Тобто, цей солод давав йому відчуття невимовної радості, відчуття щастя. Адже коли щось підсолоджує моє життя, тоді воно стає іншим.
Коли ми говоримо про це Слово Боже, яке звернене до кожного з нас зокрема, – на перший погляд, воно може бути гірким. Тому що Слово Боже завжди є правдивим. Слово Боже не завжди є милосердним, а гострим. Воно промовляє до нас. Слово Боже закликає змінити спосіб нашого життя. Ми перебуваємо в стані війни. Ми перебуваємо на дорозі до здобуття чогось великого. І Господь Бог продовжує говорити про те, щоб ми боролися зі своєю гординею, заздрістю, ненавистю, злістю. Бо те, що триває війна, зовсім не означає, що ми перестали грішити і робити ті речі, які немилі, нелюбі Господу. Коли ми згадуємо про Нього тоді, коли чуємо звуки сирени, і то в кращому випадку, або ж тоді, коли існує загроза нашому життю. Але Господь хоче, щоб ми були вірні Йому до кінця. Тому Господь промовляє до нас. І ця мова Бога для нас є часами дуже гіркою. Якби парадоксально це не звучало, але дуже часто ми не хочемо змін у своєму житті, а особливо у сьогоднішній час. Ці зміни для нас є неприйнятними, болючими. Ми хочемо знаходитися в своєму звиклому середовищі і бути схожими на тих трутнів, які знаходяться у вулику. Адже трутні не приносять цієї благодатної поживи до цієї спільноти, а, навпаки, живляться з того, що приносять бджілки-трудівниці. Власне, ці трутні не працюють, а лишень споживають. Але існує ще і інша небезпека, яка говорить нам про світ комах. Мова йде про шершнів. Завданням шершнів є знайти цей благодатний, наповнений життям вулик. І коли шершень знаходить цей вулик, то починає воювати за те, щоб знищити цей рій бджіл для того, щоби, власне, здобути все те, що вони напрацювали, і таким варварським способом жити і насолоджуватися життям. Тому нашим завданням є завжди бути відкритим на Бога, на Його милосердний мед, який виточується з Його вуст. Господь промовляє. Його ліки є гіркими, як читаємо у Книзі пророка Єзекиїла. Пророк Єзекиїль бачив ті всі прикрощі, недоліки людського роду. І коли Господь Йому каже спожити, то в його устах вони стали солодкими, як мед. Тобто, Бог пропонує ліки, які зцілюють нас, які дають можливість поправити наше життя, адже ми розуміємо, що воно, можливо, є недобрим, несправедливим, лукавим. Ми маємо залишатися вірними і ніколи не зраджувати Господа Бога, любити Його всім серцем, всіє душею, всіма мислями своїми. Не зрадити Бога – це надзвичайно велике завдання. Не зрадити у щоденному побуті, у щоденному житті, розуміючи те, що Бог дає мені шанс на життя, можливість будувати мій вулик, мій простір. Бог дає мені надзвичайно багато можливостей. Над тим нашим спільним вуликом сьогодні працюють наші військовослужбовці, добровольці, волонтери. Цей вулик наповняється скарбами, Божими добродійствами. Але важливо усвідомити, хто ми є у цьому вулику? Чи ми є тими, які працюють кожного дня, які орієнтуються на Слово Боже, яке живе і діяльне, яке пробуджує нас до життя. Господь каже: «Вставай, іди і роби щось, не сиди, борися із своїм внутрішнім страхом, зі своєю внутрішньою жалістю, нудьгою, яка тебе вбиває. Скуштуй це Слово, яке Я тобі даю. Воно, можливо, є гірким, але стане солодким, як мед. Тому що споживши його, ти зміниш своє життя». Тому Господь Бог закликає змінювати спосіб нашого життя, спосіб нашого думання. Господь закликає змінювати наш погляд на цей світ. Господь закликає нас не бути мухами, адже вони бачать лишень все погане, що падає на землю, що є гнилим і недобрим у своїй суті. Вони ніколи не побачать цієї квітки, яка готова обдарувати людину і цілий світ такою смачною і цілющою благодаттю. Муха завжди буде бачити зло. Хто я – муха чи бджола? Та бджола, яка трудиться щодня, яка готова один раз віддати своє життя за свій вулик. Адже обороняючи його, жалячи, бджола помре, але вона розуміє, за що віддає своє життя. Саме тому ми покликані бути орієнтованими на Бога, живитися Словом уст Його, не боятися Його Слова, яке є гірким, але, як ті цілющі ліки, які дають мені визволення, які дають мені можливість нейтралізувати всю цю отруту, яка існує довкола мене. Знаєте, що дослідники, які займаються бджільництвом і дослідженням самих бджіл, говорять про те, що бджоли рояться там, де є добра і чиста екосистема, незабруднене повітря. Бджоли рояться там, де є джерело добра. Тому пам’ятаймо, що кожен із нас є тією благодатною Божою бджілкою. Кожен із нас може робити щось у своєму житті. І так важливо не лінуватися, а трудитися, знаходитися в тому середовищі, яке мене будує, а не руйнує. Ми, коли поглянемо на землю, завжди будемо бачити бруд, і не будемо бачити жодного позитиву. Ми будемо постійно нарікати і перебувати в такому гріху, як нудьга. Ми маємо тримати себе під контролем. Ми маємо активно працювати, бо саме наша активна праця дає можливість подолати цей гріх нудьги. Нехай милосердний Господь надихає нас. Нехай дає нам сили і наснаги живитися словом, яке виточується з уст Божих. Адже Господь промовляє, Його слово є гірким, але солодким. А через кого Бог сьогодні промовляє? Подивіться, а хто знаходиться біля вас зранку, коли ви прокинулися. Це ваші рідні: чоловік, дружина, діти, мама, тато, дідусь, бабуся. Господь промовляє. І коли я чую це Слово Боже, – я змінююся, я наповнюю свій вулик, своє серце солодким медом. Кожен з нас має можливість впасти. Але сьогодні Господь каже: “Вставай, не спи, а йди і працюй. Будь доброю бджілкою у вулику Господньому”».
Підготувала Юліана Лавриш
За матеріалами програми «Ресторація життя» для Львівського радіо
Повязані записи
