о. Петро Політило: “Піст – це привід для духовної радості”

 

І ось знову ми розпочали мандрівку Великим постом. Чи не забагато постів у церковному році? Чи всі пости угодні Богові? А чи згадано про пости у Священному Писанні? Саме такі думки й запитання найчастіше виникають у пересічного християнина, відповіді на які дарують Заповіти Біблії. Про історичні аспекти посту розмірковує завідувач кафедри церковно-історичних практичних дисциплін, кандидат наук з богослов’я, доцент, протоієрей Петро Політило.

 

Пости не тільки описані в Святому Письмі, але й освячені прикладами життя святих і самого Ісуса Христа. Святі Отці справедливо зауважують, що про піст людина довідалася ще в раю: «А від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш» (Буття 2, 17). Порушення цієї Божої настанови спричинило появу гріха і нещастя людства. Можливо, саме піст сприяв багатостолітньому довголіттю старозаповітних Патріархів. Як відомо, до всесвітнього потопу Праотці харчувалися насінням, земними плодами, і лише після потопу Бог дозволив споживати тварин (Буття 9, 3-4). У часи Мойсея піст утверджує закон (Лев. 23, 27-32), згадано про нього у вченні пророків та апостолів.

 

У Біблії необхідність посту згадана перед важливими подіями. Мойсей для прийняття закону за велінням Божим зійшов на гору Синайську «І пробув там [Мойсей] у Господа сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив» (Вих. 34, 28; Втор. 9, 9).

Старозавітній священник Ездра, вивівши юдеїв із Вавилону на шляху до Єрусалиму, зібрав усіх біля ріки в Асирії і наказав дотримуватися посту з молитвою до Бога: «І проголосив я там піст біля ріки Агави, щоб смиритися нам перед лицем Бога нашого, просити в Нього благополучної дороги для себе і для дітей наших і для всього майна нашого» (1Езд. 8, 21).

 

Коли цариця Есфір вирішила попросити царя Артаксеркса скасувати указ про засудження на смерть всіх юдеїв, які живуть у Персії, теж постилася зі своїми служницями: «Піди, збери всіх юдеїв, які знаходяться у Сузах, і постіться заради мене, і не їжте і не пийте три дні, ні вдень, ні вночі, і я зі служницями моїми буду також поститися і потім піду до царя, хоча це проти закону, і якщо загинути — загину» (Есф. 4, 16).

Пророк Даниїл, готуючись до прийняття важливих одкровень Божих, дотримувався посту: «І повернув я лице моє до Господа Бога з молитвою і благанням, у пості і веретищі і попелі» (Дан. 9, 3). Після цього йому було пророковано час приходу Месії.

 

Ісус Христос після свого хрещення й перед дорогою служіння людям пішов у пустелю і там «постився сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів» (Мф. 4, 2).

Апостоли Варнава і Савл, перш ніж піти на проповідь, постилися та молились (Діян. 13, 2-3).

У Священному Писанні є чимало згадок про піст під час небезпеки та нещастя.

Після сходження з гори Синай Мойсей, побачивши що ізраїльський народ поклоняється золотому тельцю, попросив Господа помилувати їх. І для цього постив 40 днів і 40 ночей (Втор. 9, 18).

Дізнавшись про смерть Саула та Йонафана, а також поразку ізраїльтян, «схопив Давид одяг свій і роздер його, також і всі люди, які були з ним, і ридали і плакали, і постилися до вечора за Саула і за сина його Іонафана, і за народ Господній і за дім Ізраїлів, що впали вони від меча» (2Цар. 1, 11-12).

Бог, погрожуючи юдеям бідами, говорив через пророка Йоіля: «Наверніться до Мене всім серцем своїм у посту, плачу і риданні. Роздирайте серця ваші, а не одяг ваш, і наверніться до Господа Бога вашого; бо Він благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і жалкує про біди (Йоіл. 2, 12-13).

У Біблії згадано про піст і під час скорботи чи покаяння.

Ізраїльтяни зібравшись у Массифі приносили покаяння перед Богом «і постились у той день, говорячи: згрішили ми перед Господом» (1Цар. 7, 6).

Старший син царя Саула Йонафан, дізнавшись про замах батька на життя Давида «не обідав на другий день новомісяччя, тому що уболівав за Давида і тому що скривдив його батько його» (1Цар. 20, 34).

Давид, якого пророк Нафан закликав до покаяння, не хотів вживати ніякої їжі, коли молився до Бога про помилування свого сина, народженого від Вирсавії (2Цар. 12, 16).

 

 

Давид, оповитий скорботою через наклепи ворогів, говорив: «Коли я плакав і постом смиряв душу мою, то й тим докоряють мене» (Пс. 68, 11).

Після проповіді пророка Йони «повірили ніневитяни Богу, й оголосили піст, і вдяглися у веретища, від великого з них до малого. Це слово дійшло до царя Ніневії, і він устав із престолу свого, і зняв із себе царське облачення своє, й одягся у веретище, і сів на попелі, і повелів проголосити і сказати у Ніневії від імені царя і вельмож його: «щоб ні люди, ні худоба, ні воли, ні вівці нічого не їли, не ходили на пасовище і води не пили» (Іон. 3, 5-7).

 

У святому Письмі ми можемо знайти опис корисних наслідків посту.

Бог, заохочуючи ізраїльтян до щорічного посту, через Мойсея говорив: «у сьомий місяць, в десятий день місяця смиряйте душі ваші і ніякої справи не робіть, ні тубілець, ні прибулець, що оселився між вами, тому що в цей день очищають вас, щоб зробити вас чистими від усіх гріхів ваших, щоб ви були чисті перед лицем Господнім» (Лев. 16, 29-30).

Слова пророка Ісаї: «Тоді відкриється, як зоря, світло твоє, і зцілення твоє швидко проросте, і правда твоя піде перед тобою, і слава Господня буде супроводжувати тебе. Тоді ти взиватимеш, і Господь почує; заволаєш, і Він скаже: «ось Я!» Коли ти викинеш зі середовища твого ярмо, перестанеш піднімати палець і говорити образливе, і віддаси голодному душу твою і наситиш душу страдника: тоді світло твоє зійде у темряві, і морок твій буде як полудень; і буде Господь вождем твоїм завжди, і під час засухи буде насичувати душу твою й наповнювати кістки твої, і ти будеш, як напоєний водою сад і як джерело, води якого ніколи не висихають. (Іс. 58, 8-11).

Слова пророка Йони: «І побачив Бог діла їхні, що вони навернулися від злого путі свого, і пожалів Бог щодо біди, про яку сказав, що наведе на них, і не навів» (Йон. 3, 10).

 

Відомим зі сторінок Святого Письма є звернення до юдей Господа через пророка Захарію – якщо будуть постити так, як повелів їм Бог, то й піст у домі Юдиному стане радісним і веселим торжеством (Зах. 8, 19).

Пророк Єремія звертає увагу на важливість і необхідність читання Слова Божого під час посту: «Отже, йди ти і прочитай написані тобою в сувої з уст моїх слова Господні вголос народу у домі Господньому у день посту, також і вголос усім юдеям, які прийшли із міст своїх, прочитай їх; можливо, вони піднесуть смиренне моління перед лице Господа і навернуться кожен від злого шляху свого» (Єр. 36, 6-10).

Важливо всім нам пам’ятати слова нашого Спасителя: «Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє, щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, – Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно» (Мф. 6, 17-18).

Піст не є вигадкою людини, а волею Божою. Християни дотримуються посту з потреби відчути у собі Бога і зрозуміти Його присутність у щоденному житті, особливо перед прийняттям важливих рішень. Те, від чого людина тимчасово відмовляється (і хай це буде один чи декілька продуктів зі щоденного улюбленого раціону або ж обмеження себе в розвагах), компенсує молитва. Якщо людина не може, зважаючи на стан здоров’я, відмовитися від їжі, варто щонайбільше часу приділити взаєминам з Богом: «піст – ліки. Якщо хворий не знає призначення ліків і як їх споживати, не зцілять вони його», – слова Йоана Золотоустого. Для вірних піст не є покаранням чи періодом страждань, а є приводом для духовної радости.