Страх перед коронавірусом. Ми налякані тим, що не знаємо, як себе захистити. Що через цю страшну хворобу можемо втратити своїх рідних і близьких. Де шукати захисту? Що може підтримати нас у цей непевний час? Отець Сергій Швагла, парох церкви Воскресіння Христового у Львові упроповіді про те, чому Бог допустив коронавірус і якою повинна бути наша віра.
Ми сьогодні перед загрозою епідемії невідомої для людства хвороби, до якої людство само спричинилося. І дуже часто я чую такі слова: «Чому такі речі відбуваються у світі, хіба Бог не бачить?».
Бачить і допускає. Бо хочу Вам нагадати: «А коли прийде Син Чоловічий вдруге на землю, чи знайде віру?».
Сьогодні ми віримо у все, крім Бога, ми не віримо у його силу. Не довіряємо йому.
Наведу Вам життя одного чоловіка – Джузеппе Москатті, який жив на початку минулого століття і був звичайним лікарем. Він не боявся йти туди, де є найтяжчі хвороби.
Сьогодні ми переживаємо як буде, коли коронавірус прийде до нас. Ми ж не маємо, чим себе захистити. Забуваючи, що ми маємо найважливіше, найсильніше у своєму житті. Те, що є найбільш дієве і те, що безпечне – віру.
Я буду апелювати до медиків, котрі стануть першими, коли у Львові, не дай Боже, станеться не добре, прийде та хвороба, яка є допустом Божим за ті блюзнірства, які сьогодні діються в Україні.
Я назву декілька з них. Висміювання Бога від найвищих щаблів і до простих людей. Як на таке може дивитися Бог, який так нас любить? А йому в лице плюють, знущаються, глузують з нього. І це відбувається зараз. Люди, які мають вищі освіти і не одну. А може, то є куплені дипломи? Бо я зустрічав великих вчених і ніхто з них не посмів сказати, що Бога немає.
Читайте також: Як жити, коли в країні коронавірус?
Друге, на що я хочу звернути увагу, чому цей допуск є у світі. Подивіться, скільки абортів, скільки убивають не народжених дітей. Ми зараз переживаємо, що помремо від коронавірусу. Уже зараз пішли з життя тисячі людей – це трагедія. Але яка велика трагедія у тому, скільки не народилося дітей. Ми зараз кричимо треба знайти вакцину проти того страшного вірусу. А хто знає, може та дитина, той майбутній вчений, який міг забезпечити здоров’я усієї планети, не пав жертвою якогось аборту.
Ми дивуємося, чому той вірус прийшов. Не покарати, а попередити! Зупинися людино – не біжи туди, куди ти не знаєш. Не лізь туди, де не розумієш.
Вертаючись до нашого славетного лікаря Джузеппе Москатті, який став в обороні хворих людей, який не боявся йти до них. Він міг легко заразитися різними інфекційними хворобами, вірусами. Але він йшов, бо йшов не сам, а з Богом.
Сьогодні багато людей відкидають Бога, кажучи, що ми самі знаємо, як зробити так, щоб нам було добре. Ні, дорогі мої. Без Бога – ні. Якщо ми хочемо бути успішними, то мусимо бути з Богом.
І лікарі, які сьогодні можуть стати першими, якщо не дай Боже сюди прийде ця інфекція, в першу чергу, зверніться бо Бога. Візьміть собі 90 Псалом, перш ніж йти до хворого. Прочитайте Богородице Діво, Отче наш.
«Хто живе в помочі Всевишнього, під крівлею Бога Небесного поселиться». А коли я є під покровом Бога, то що мені може зробити той вірус. Він може навіть не доторкнутися до того лікаря, якщо він буде йти з Богом і допомагати. Показувати своєю справою віру.
Наша віра не може бути легковажною, байдужою. Бо дуже часто кажуть, що віра – це щось таке. Ми не можемо її пояснити. Але найперше віра повинна бути розумною. Знайте, що треба звертатися до єдиного лікаря душ і тілес наших – до Бога. А тоді вже шукати різних посередників, які Бог дав нам тут. Різні вакцини, препарати, які допоможуть побороти нам цей вірус. Друге – віра має бути наполеглива, яка має привести до цілі, до Бога. І третє – вона має бути жертвенною. Шукати не власного добра, а для своїх ближніх. Коли ми будемо жертвенними людьми, то побачимо, що жодна зараза нас не зачепить. Четверте – віра має бути відкритою і сміливою. Не боятися наслідків. Іти вперед сміливо і відкрито. Якщо з нами Бог, то хто проти нас!
Віра також має бути смиренною, сповнена любові . Вона має бути підтвердженою не якимись егоїстичним намірами, показати: я вмію, я можу, я зроблю… Ми без Бога нічого не зробимо. Але коли будемо мати любов до ближнього, тоді і віра наша буде актуальною. Бо то найважливіше – віра має бути актуальною.
І наостанок… Кожен з нас живе на цьому світі дочасу і коли постійно всього боятися, то коли жити. Не треба боятися, що з нами станеться. А треба боятися: як стану я перед Богом. В якому стані.
Потрібно доторкнутися до Бога. Зробити це зараз, коли ми вільні. Показувати своїм життям, що ми хочемо бути з ним. А померти, то і так помремо – рано чи пізно. Якщо нам Богом призначено померти від коронавірусу, то не треба боятися. Скільки сьогодні помирають на дорогах в аваріях, скільки людям обривається тромб, трапляється розрив серця, інсульт. Чи хтось сподівався, чекав на смерть – ніхто. Але люди йдуть до Бога.
Не бійтеся. Якщо не будемо боятися, то будемо вільними. Бо нічого не є випадковим. А страх – це насіння злого.
Джерело: Твоє. місто, фото теж із сайту Твоє місто
Повязані записи
