Уже завтра початок особливого періоду у нашому житті — початок Великого посту. І напередодні Христова Церква закликає нас до того, без чого не можливо отримати спасіння, без прощення. Ми маємо простити всім і кожному для того, щоб очистити своє серце від гріховного тягаря, і на кілька щаблів наблизитися ближче до Господа. А Він в свою чергу, як люблячий Батько, вділить нам частку своєї любові.
Про важливість неділі всепрощення і про те, як в нашому житті є важливо прощати, ділиться своїми роздумами настоятель Гарнізонного храму св. ап. Петра і Павла, Голова Центру військового капеланства Львівської Архиєпархії УГКЦ о. Тарас Михальчук:
«Ми з вами дочекалися дуже особливого часу — неділі всепрощення. І ця неділя є останньою напередодні початку Великого посту. Великий піст – це дуже особливий час від початку існування християнства. І перші християни по-особливому сприймали цей час. Цей піст є такий важливий, і, мабуть, можемо сказати, що і складний до виконання. Але мета, яку ставили собі християни перших століть, і сьогодні не змінилася – це було приготування до Другого приходу Ісуса Христа. Це був особливий час сорока днів, де християни розуміли, що вони мають його прожити так, аби все те, що заважало зустрічі з Ісусом, залишити в минулому. Це немов би вихід в пустелю, де ти маєш змогу подивитися на себе зі сторони, подивитися, що відбувається, і все те, що нас віддалює від Бога, — залишити. Сьогодні ХХІ століття, ми з вами є сучасними людьми, користуємося новітніми технологіями, в храмах відбуваються онлайн-трансляції, які дивиться весь світ. Але чи можемо ми з впевненістю сказати, що саме цього року, саме на Пасху не відбудеться славного приходу Ісуса Христа? Ми не можемо сказати, що цього не відбудеться. Тому вкотре Церква готує нас до цієї зустрічі в період Великого посту. І такими своєрідними дверима до того, щоб правильно ввійти в цей піст, – є прощення. Людина, яка стверджує, що не може простити ближньому своєму, бо він себе погано поводить, не має рації. Але не питання в тій чи іншій особі, в її поведінці. Бо дуже часто тим людям, які супроти нас зробили кривду, далеко байдуже чи простили ми їх, чи ні. Але ми маємо зрозуміти одну важливу річ, що непрощення — це немов би мінне поле, на яке ми рано чи пізно станемо. Так само наше внутрішнє непрощення – це велика небезпека, яка рано чи пізно може нас немов би розірвати. Господь, говорячи про прощення каже, щоб не лише ми простили, але запевняє нас, що Він є тим, Хто прощає, Він є Богом прощення. І сьогодні розуміймо таку істину, що ми прощаємо для того, щоб отримати прощення нашого Бога.
У цей сорокаденний піст ми маємо з вами зрозуміти і позбутися таких трьох найбільших спокус, які можуть нас зруйнувати, – влада, слава і матеріальні статки. І не питання, що все це ми маємо викинути із свого життя, але важливо зрозуміти істину, бо як написано у Псалмі Давида: «Господь — мій пастир: Нічого мені не бракуватиме. На буйних пасовиськах Він дає мені лежати; веде мене на тихі води. Він відживляє мою душу, веде мене по стежках правих імени ради Свого».
Я хочу, щоб впродовж Великого посту, ми знайшли Бога, як великий скарб. І пам’ятайте, що Господь всіх нас любить, і хто перебуває у любові, той перебуває у Бозі, і Бог перебуває в ньому. Нехай три слова будуть настановою для нас на цей піст: «дякую», «вибач», і, «дай, Боже, мені сили». Коли ми в супереч всім труднощам скажемо «дякую», будьте певні, ви — переможці, коли скажете «вибач», то приймете прощення, і, очевидно, щоб йти далі впевнено ми скажемо: «дай, Боже, мені сили»».
Підготувала Юліана Лавриш
Фото – із Фейсбук-сторінки о. Тараса Михальчука та з інтернету.
Повязані записи
