У ефірі проєкту “NeboOn” греко-католицький священник і багатодітний батько о. Тарас Бровді у розмові із журналісткою Катериною Баско розповів про те на що потрібно звернути увагу християнам у дошлюбний період, повідав про те, як довго потрібно зустрічатися, щоб розпізнати чи поруч “твоя людина”, розповів як має виглядати побачення по-християнськи та чи всі зрештою покликані до подружжя.
-Чи кожен хлопець і кожна дівчина мусять одружуватися?
-Очевидно, що ні. Не даремно апостол Павло дає нам чітку відповідь на це питання і каже, що хтось покликаний до одруження, а хтось до життя не одруженого. Кожен має розпізнавати до чого тебе більше тягне. У мене є такі друзі, які ще до сьогодні не одружені і вони кажуть, що вони не одружені, бо Бог дуже милосердний до тих, хто міг би бути їхньою дружиною і чоловіком. Бо вони не здатні до того, щоб жити з кимось. Але собі нормально живуть: і служать, і працюють, ростуть. А є такі як я. Я можу серед ночі прокинутися, бо мені приснилося що я сам. Я собі не можу уявити жити самому, не мати дітей. Апостол Павло каже, що є стан: неодружений і одружений. Але треба розпізнавати до чого ти покликаний.
-Якщо хлопець і дівчина все ж вирішили, що їхнє покликання, то одружений стан, то на що варто звернути увагу?
-Якщо ми вже говоримо з точки зору християнської, то насамперед кілька основних ознак. Перше, що мені колись допомогло, це слова одного старшого священника, який мені сказав: “Тарасе, якщо ти хочеш, щоб у тебе була принцеса, то сам маєш стати принцом”. Тобто, якщо хочеш , щоб у тебе була хороша дружина,то я сам маєш бути непоганий. Окрім того, якщо ти людина віруюча, то й дівчину хотілося б знайти віруючу. Бо у кожної людини є свої критерії. Як на мене, твоя “друга половинка” повинна бути пластична, тобто бути готовою змінюватися. Бо ти маєш певні переваги і вади і вона така само і коли ви живете разом, то маєте бути готові змінюватися. Також треба дивитися, аби між вами була симпатія і якийсь потяг фізичний. Коли є віра, пластичність, бажання змінюватися і над собою працювати і почуття, то це вже фактично гарантія доброго подружжя.
-Що б Ви сказали дівчині, яка каже, що фактично хлопець їй підходить, але вона хотіла б його змінити, коли вони одружаться?
– Це реально. Але це коштує пів твого життя. В мене є друзі, коли дівчина взялася за хлопця у якого були негативні риси: були проблеми з графіком, з алкоголем, з дисципліною. Але та дівчина приклала зусилля, хлопець закохався по самі вуха і вони навели порядок у житті.Це можна зробити тоді, коли ти впевнишся, що твій партнер погодиться на те, аби змінитися. Треба дослідити наскільки вдається співпрацювати до шлюбу, щоб не бути розчарованим після шлюбу.
-Чи варто одружуватися, якщо є страх народжувати дітей?
-Думаю, що ні. Треба, перш за все, дослідити, якою є причина цього страху і дати йому вирішення. Бо це глобальне питання. Це одне з основних. За вченням Католицької Церкви це є друга причина шлюбу. Перша – це добро подругів, а друга – це дітонародження. Але така моя порада. Іноді можна почути, що ми не хочемо мати дітей, а прагнемо пожити для себе. Сьогодні я, маючи трьох дітей, можу сміливо сказати, що хто говорить, що хоче пожити для себе, то я йому співчуваю. Він не розуміє, що говорить. Бо коли ти співпрацюєш з тими дітьми, ви граєтеся, спілкуєтеся, дивишся як вони пізнають світ. Коли ти розумієш, що це не просто діти, а маленькі люди і ця маленька людина біля тебе бігає, вчиться, пізнає, а ти біля неї пізнаєш, то це насправді дар.
– Як мають виглядати побачення по-християнськи?
-Одного разу я спитав у молодих людей чи пробували вони на побаченнях читати Біблію. А вони аж засміялися. Також я запитував а чи пробували вони молитися разом. Бо на їхній погляд, побачення точно не для того, щоб молитися і читати Біблію. А хто так сказав? Яка мета побачень? Щоб зрозуміти, чи підходите ви одне одному. Але якщо під час побачень ви будете мати лише якісь розваги, то реальне життя таким не є. Бо у реальному житті усе є! Наприклад, у мене була така ситуація, коли треба поспішати на Літургію, везти дитину у дитсадок та ще й домити посуд. І в мене на хвилю було таке відчуття, що життя проходить повз мене. Тож, я думаю, що на побаченнях треба, перш за все, уникати гріха і навіть нагоди до нього. Друге, це є формація. Тобто я формуюся, зліплюю сам себе, дозволяю Богові себе формувати, і вже дозволяю тобі також частково десь мене формувати. Якщо ми є християни, то давайте запросимо у наші стосунки і Бога. Бо дуже сумно, коли Бог приходить у Ваш шлюб, коли вас повінчали, коли дітей похрестили і на похороні. А важливо збиратися і молитися і запитувати Бога чи робите Ви все так як Бог того хоче. Чим ближче Ви до Христа, тим ближче один до одного.
– Що можна, а що ні у дошлюбних стосунках?
-Все можна, аби не було гріха. Будь-який секс є зарезервований тільки для шлюбу. Я колись натрапив на статтю світських психологів,які кажуть, що шкідливо людині мати статеві стосунки поза шлюбом. Неймовірно! Тому всі близькості інтимні є зарезервовані для подружжя.
-Ви ж розумієте, що скептики зараз вам скажуть -що дуже важко дізнатися чи майбутні подруги підходять одне одному фізіологічно.
-Довіртеся. Якось я дивився фільм на цю тему. Пластичність твоя, пластичність наша має таку неймовірну силу і бонус, що ми вміємо один до одного пристосовуватися. Ми всі всім підходимо і це величезний бонус родини. Інше питання чи ви спілкуєтеся у шлюбі, чи говорите про свої потреби, чи говорите про свої мрії, про те, що подобається, а що ні.
– Скажіть практичні поради як не переступати межу у інтимності у дошлюбних стосунках?
-Якщо ви не навчитеся з дружиною бути на відстані витягнутої руки, то чекати біди. Треба до шлюбу вчитися правильно бути разом тоді, коли вас ніхто не бачить. Треба ставити чіткі рамки. Найкраще домовитися, де ми гальмуємо . Маю таких файних друзів, яким коли вже важко було стримуватися, вони просто повінчалися.
Фото з Інтернету
Повязані записи
