о. Тарас Михальчук: «Господь піде на хрест, щоби ми стали свідками великого таїнства Воскресіння»

Сьогодні Церква відзначає свято Входу Господнього в Єрусалим. На перший погляд, перед нами відкривається радісна картина, адже люди здавалося би повірили у силу Божу. Здавалося би люди зрозуміли для чого прийшов Господь, бо, взявши пальмове гілля, вийшли Йому назустріч і кричали: «Осанна! Благословен той, хто йде в ім’я Господнє» (Ів.12,13). Але, пройде зовсім мало часу, і людська злоба запанує в серцях цих людей, і з їхніх уст лунатимуть слова «розіпни». Про свято Входу Господнього у Єрусалим, як знак Божої любові до кожного із нас, та про символ освячення галузок, розповідає настоятель Гарнізонного храму св. ап. Петра і Павла, Голова Центру військового капеланства Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Тарас Михальчук:

«Сьогодні Церква відзначає свято Входу Господнього у Єрусалим. Це свято впритул наближає нас до цього найбільшого свята для кожного християнина, без якого наша віра була би марною, – Воскресіння Господнього. Нині люди, подібно до нас, прийшли, щоб привітати Ісуса пальмовими гіллям. Але ми з вами окроплюємо вербну лозу. Сьогодні ці люди знали про те, що Ісус воскресив Лазаря, а окрім того вчинив ще багато інших чудес. Вони нарешті наважилися прийти і стати з Ним на одну дорогу. Адже чуда, які робив Ісус, були такими явними, і людям це дуже сподобалося. Вони хотіли, щоб ці чуда продовжувалися і продовжувалися.

Проте в короткому часі ті ж самі люди дуже голосно кричали, щоб Ісуса розіп’яли. Дуже часто і ми щось очікуємо від Бога, просячи Його. Проте ми забуваємо, що найбільша сила, найбільша радість і абсолютне щастя настають тоді, коли ми не отримуємо щось від Бога, а коли отримуємо самого Бога. Ці люди тоді цього не зрозуміли. Вони не зрозуміли, що Бог прийшов в цей світ, щоби бути з кожним і кожною з нас. Дуже часто, коли ми робимо якісь асоціації про Бога, то в різних релігіях це виглядає по-різному: одні малюють такий канат до неба, по якому треба спинатись зі всієї сили; інші ж малюють, що треба немовби вхопитися за Бога і тримати Його міцно, щоби раптом якось не відпасти від Нього. Проте сьогодні дуже важливо зрозуміти, що якби ми хотіли якимось чином зобрази те, як Бог відноситься до нас, то це було би, очевидно, зображено у вигляді батька чи матері, яка тримає на руках свою дитину і пригортає до свого серця. Так Бог любить кожного з нас і оберігає. Він оберігає і наших захисників.

Сьогодні, у час важких випробувань для нашої країни, відкриймо для себе Ісуса Христа. Відкриймо для себе цього Бога, який хоче віддати нам себе цілковито. Сьогодні ми окроплюємо ці галузки свяченою водою. У цій молитві є глибокі слова, що ми вернемося до хати, принесемо це галуззя і цим же зможемо подолати всіх наших ворогів, а також вигнати всю нечисть з наших осель. За цей наступний тиждень Господь окропить нас своєю кров’ю, тому що піде на хрест. Господь піде на хрест, щоби ми стали дітьми Божими, свідками великого таїнства Воскресіння. Пам’ятаймо, що в любові до Бога ми є непереможні, і як ніколи єдині. Нехай Господь благословляє нас усіх».

Підготувала Юліана Лавриш