Сьогодні, 12 липня 2020 року, християни східного обряду відзначають празник святих апостолів Петра і Павла. З цієї нагоди, ми завітали до настоятеля Гарнізонного храму о. Тараса Михальчука і попросили розповісти, чому постаті святих апостолів Петра і Павла актуальні і сьогодні, чого саме сучасний християнин може навчитися у них крізь століття і як святкуватимуть престольне свято у цьому храмі з огляду на карантинні обмеження.
-Часто так буває, що святі, іменем яких названий храм, дещо «впливають» на парафіяльне життя, надихають так, чи інакше взоруватися на їхні постаті. Як щодо храму свв. апостолів Петра і Павла?
-Цікаво те, що у постатях святих Верховних Апостолів Петра і Павла ми можемо побачити всю багатогранність. Я вважаю, що кожен може у них віднайти себе самого, тому що їхній життєвий шлях різний. Це дуже різні особи по своєму темпераменту, характеру, підходу до життя.
Як ми знаємо, апостол Петро був покликаний у своїх життєвих обставинах бути апостолом Ісуса, а апостол Павло перебував серед тих, хто дуже сильно переслідував християн. І ми бачимо таку зустріч двох світів, яких об’єднує Ісус. Мені дуже нагадує ця історія ситуацію із волхвами та мудрецями, перші – в простоті серця зустріли Ісуса, а мудреці мали інший шлях, довший, проте їх об’єднала одна мета – бути з Богом.. Це така єдність в різноманітності.
«Як і апостоли, капелани покликані нести Слово Боже поза межі храму»
Щодо впливу цих постатей на життя Гарнізонного храму, то для мене, як для військового капелана, це особливий момент, тому що апостол Петро та апостол Павло, зрештою як і інші апостоли, несли слово Боже. Вони проповідували Євангеліє своїм життям. І ми розуміємо, що військові капелани теж покликані нести слово Боже поза межі храму, виходити назовні, йти з місійною діяльністю до тих людей, які, можливо, ще ніколи не чули про Ісуса, які не знають його, і які, можливо, десь щось чули про Бога, то насправді ще його шукають. І ми сьогодні ставимо собі за взірці двох апостолів, щоб іти і нести Євангеліє до ще багатьох-багатьох людей, зокрема, щоб спасати душі наших захисників, наших військовослужбовців.
-Отче, якою цьогоріч буде програма святкування цього празника?
Цьогоріч, як і щороку, у центрі нашого святкування буде Архиєрейська Літургія. Її очолить багатолітній настоятель цього храму, а нині єпископ, Преосвященний Владика Степан Сус. Літургія розпочнеться об 11.00 годині 12 липня. Відтак, ми ще будемо мати дуже цікавий захід цього дня — онлайн-виступ нашого P&P Quintet о 21.00 годині. Вони виконуватимуть нові духовні твори на дуже високому рівні. З цього і складатиметься наша святкова програма. І, очевидно, храм в цей день житиме в розпорядку святкових Богослужінь. У нас буде 8 Божественних Літургій впродовж дня, тому запрошуємо всіх долучатися до спільної молитви і до подяки Богові за те, що сьогодні ця святиня має свої двері відкритими.
– Чи цей затяжний карантин вніс якісь корективи у життя Гарнізонного храму? І які ще плануються найближчим часом, можливо, новації?
– Карантин, очевидно, вніс свої корективи в діяльність самих священників, в їхнє служіння. Перш за все, це те, що храм сьогодні транслює події і Богослужіння в онлайн-режимі на нашій сторінці. Онлайн-трансляція дозволила нам розповісти про храм всьому світу. Дуже багато людей зацікавилося тим, як живе Гарнізонний храм. Нам пишуть вдячні коментарі і звернення і з Америки, і з Канади. Я знаю, що нашою Літургією англійською мовою цікавляться дуже багато греко-католиків за кордоном, навіть ті, які сьогодні не до кінця розуміють українську мову, але хочуть бути у східному обряді і молитися Візантійську Літургію англійською мовою. Ці трансляції – це було щось нове, але вони дали змогу нам дуже широкому загалу розповісти про те, що тут відбувається, як ми живемо, як живуть греко-католики, як живе Гарнізонний храм і ми, як військові капелани.
Наші подальші кроки частково зумовлені тим, як буде послаблюватись карантин, але тим не менше ми вже сьогодні говоримо про те, що плануємо і надалі дуже активно як військові капелани служити для наших захисників, для військовослужбовців і продовжувати добрі традиції нашого храму: постійну систематичну Сповідь, Божественні Літургії, ну і, відповідно, працю з молоддю, працю з дітьми, через те що у нашому храмі об’єднані всі капеланства, які сьогодні є в нашій єпархії. Це студентське капеланство, це Центр Опіки Сиріт, навіть в’язничне капеланство. Тому ми далі будемо продовжувати всі ті традиції, які були в попередні роки.
-Чим постаті свв. апостолів Петра і Павла актуальні сьогодні?
Перш за все, хочу сказати, що дуже невипадково Господь саме у такий спосіб, за взірець, дає перед наші очі сьогодні цих двох великих апостолів Петра і Павла. Вони попри навіть якісь певні суперечності, вміли прийняти один одного у своє життя, розуміючи, що роблять одну спільну справу, все на Славу Божу, несуть Слово Господнє, проповідуючи Живого Воскреслого Ісуса, Бога, Який зійшов із небес і воплотився заради людського Спасіння. У сьогоденні, де нам часто складно прийняти одне одного, постаті Петра і Павла вчать, що коли у центрі життя є Господь, то і протилежності можуть жити у мирі та єдності.
-Чи на цей престольний празник плануєте запрошувати військовослужбовців на Архиєрейську Літургію?
Ми уже запросили військовослужбовців, зокрема, є командування усіх наших військових інституцій військового гарнізону. Дуже цікаво, що вже отримали запрошення наші партнери, колеги, друзі. Це військові капелани Збройних Сил Америки, Канади.
Я уже сьогодні маю підтвердження від капелана Канадських Збройних Сил про те, що для нього за честь бути тут, і він докладе всі зусилля, щоб прибути на наш празник. Це вже добра така традиція багаторічна. Очевидно, зараз очікую відповіді капелана Американських Збройних Сил про те, що вони теж візьмуть участь у наших святкуваннях, зокрема, спільній молитві.
-Отче, а як співпраця з військовослужбовцями в умовах карантину змінилася?
Праця з військовослужбовцями в перші місяці карантину була дуже обмежена, тому що всі розуміли, що карантинні заходи стосуються усіх, але були індивідуальні потреби, коли до нас телефонували, що є духовна необхідність бути поряд: чи Сповідь, чи Святе Причастя чи духовна бесіда. Ми старались, дотримуючись всіх норм, очевидно, це виконувати, але хочу також відзначити те, що ми, Гарнізонний храм, як військові капелани, включились в допомогу нашим захисникам, нашим військовослужбовцям. Нещодавно ми передали 1000 захисних масок, захисні щитки на обличчя та інші засоби захисту нашим воїнам. У такий спосіб ми намагаємося бути поряд. Дуже цікаво, що в карантині ми святкували Великдень, то вже трохи забулося нам, але тоді я особливо переживав, щоб ми змогли все ж таки підтримати наших військовослужбовців, незважаючи на всі обмеження. І сьогодні я дуже дякую Богу, бо нам це вдалося. У дуже багато військових формувань нам вдалося доставити усі необхідні великодні кошики. І навіть у карантинних умовах пекарні надали паски. Пригадую, як все робилось в рукавицях¸ масках, з обережністю, але все вдалося, тому дуже дякую Богові за те, що, незважаючи на карнтин, Господь все так провадив, що це тепло, яке ми хотіли передати нашим захисникам, ми передали. Все, що хотіли, зробили, незважаючи на пандемію.
-А для тих, хто нас читає, Ваше побажання у цей храмовий празник. Що потрібно досягнути, чого навчитися?
У цей храмовий празник хочу усім побажати ніколи не забувати, що для Бога ніколи нема нічого неможливого. Дивлячись на постаті Верховних апостолів Петра і Павла, пам’ятайте, що з Богом можна подолати весь страх, з Богом можна подолати усі сумніви. Навіть якщо інколи можуть бути у нас сум’яття, і можливо тривога чи непорозуміння. Отримуємо натхнення і відповіді на багато запитань, коли роздумуємо над тим, скільки добра зробили апостоли Петро і Павло для Христової Церкви, для спасіння людських душ, для того, щоб Слово Боже було живими. Ми насправді не маємо права розчаровуватись. У Бога все можливо.
Розмовляла: Оксана Бабенко
Записала Ярина Балабаник
Фото з Інтернету
Повязані записи
