У сьогоднішньому євангельському уривку ми читаємо притчу про міни. Один чоловік знатного роду відправився у далеку землю, щоб прийняти собі царство та й повернутися. Перед цим чоловік покликав десятьох своїх слуг, дав їм десять мін і мовив, щоб ті промишляли ними, аж поки він повернеться. Але, як читаємо далі, кожен із слуг по-своєму розпорядився цими коштами: один придбав десять інших мін, другий придбав п’ять мін, а ще інший – повернув те, що отримав. Останній слуга через страх, що не зможе нічого придбати, повернув отримане паном. Так же само кожен із нас отримує від Бога дари, найцінніший з яких – дар життя. Але чи правильно ми ним розпоряджаємося? Чи справді ми любимо Бога? Чи виконуємо ми Божі Заповіді? Над цими питаннями розмірковує настоятель Гарнізонного храму св. ап. Петра і Павла, Голова Центру військового капеланства Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Тарас Михальчук:
«Сьогодні ми з вами читаємо Євангеліє, яке є доволі цікавим, але видається дещо складним до розуміння. Проте, якщо глибоко підійти до розважань, то завжди можна зробити висновок, що чим складніше Євангеліє, тим цікавий зміст воно дає. Сьогодні ми читаємо про дуже суворого пана, який покликав десятьох своїх слуг і дав їм десять мін і мовив, щоб вони промишляли ними, поки він повернеться. Але саме через страх один з тих слуг, якому дали кошти, не зміг їх розвинути і примножити. Здебільшого саме через страх люди продовжують рухатися далі. Дуже часто навіть до Церкви вони ходять через страх. Свого часу проводили таке дослідження, яке полягало в тому, щоби в неділю запитувати вірян, коли вони виходять з храму, про те, чому вони відвідують святиню? Люди відповідали, що ходять до храму тому, щоби не горіти в пеклі. Лишень декілька людей відповіли, що ходять до храму тому, бо люблять Бога.
Сьогодні ми маємо розуміти, що Господь є Тим, Хто нас дуже любить. Він завжди про це говорить. В Ісусі Христі ми бачимо обличчя любові, бачимо ім’я любові. Вдивляймося тільки в Ісуса, адже Він перший нас полюбив. Господь полюбив нас першим. Він постійно нам говорить про любов. Господь говорить про те, що заради нас Він тут, що саме в людях є Його благовоління. І сьогодні ми говоримо про ті міни, про ці кошти, які отримує кожен із нас. Ці міни, ці кошти – це, немовби, прохання від Бога дотримуватися Його заповідей. Навіть, якщо хтось старається дуже сильно дотриматися хоча би однієї, то потім, це обов’язково примножиться, і людина почне дотримуватися і наступних заповідей. Дуже часто побутує така думка, що це нереально, тобто не грішити – це нереально. З Божою благодаттю все стає реально, ми повинні просто старатися з любові до Бога виконувати Божі заповіді, адже – це можливо. Господь запевняє, що Він нас дуже любить і зробить все для того, щоб ми все це дотримали. В жодному випадку не зневірюймося, а навпаки, довірмося Богу. Він знає нас краще, аніж ми самі себе розуміємо. Навіть якщо одна заповідь сьогодні буде нами дотримана, то будьмо певні, що це примножить нам бажання і благодать дотримуватися всіх інших, які Господь нам дає. Саме такою виглядає дорога до нашого спасіння».
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
