о.Василь Рудейко: «Завдання ангелів – бути поруч»

Кожен із нас з дитинства знає про ангелів. Окрім традиційного «Отче наш» і «Богородице Діво…» чи не кожного батьки, дідусі і бабусі вчили молитви до ангела-хоронителя. 21 листопада східна Церква вшановує память Архистратига Михаїла та всіх безплотних сил. Про природу ангелів, їхні функції та місце у житті Церкви говоримо із отцем Василем Рудейком, священиком храму священномученика Климентія Шептицького, доцента кафедри літургійного богослов’я УКУ, заступником голови Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.

Отче, перш за все хотіла б спитати вас про важливість ангелів у  християнському житті. Навіщо вони присутні у нашому просторі?

Варто сказати, що ангели не є чимось суто християнським. Вони присутні у більшості релігій, зокрема, в т.зв. авраамітських: юдаїзмі, ісламі, християнстві. Вони є частиною об’явлення і передання. Також присутні у Священних Писаннях – Святе Письмо чи Коран. Старий і Новий Завіти згадують  про ангелів, оскільки вони відіграють ключову роль у спілкуванні між Богом і людиною; часто описуються, як службові духи. Саме слово «ангелос» у перекладі з грецької  – це «посланець». Основне їхнє завдання – виконувати Божу волю. Вони є тими, які стоять довкола Престолу Бога, і оспівують Божу славу,  як про це говорить нам Святе Письмо. Господь ними послуговується, щоб звіщати Свою волю людям. Він посилає ангелів до ключових осіб, які є у нашому переданні, – чи християнському, чи юдейському, чи ісламському. Через них також очікує зворотного зв’язку від людей – йти, залишатися на місці, зробити якесь визнання. Інколи ангели вирішують питання війни чи миру, відтак, вони є частиною нашої віри.

 

21 листопада ми почитаємо память Архистратига Михаїла. Чому Церква виділяє його з-поміж інших ангелів? Що, власне, означає слово «Архистратиг»?

Грецьке слово «архистратиг» – «головнокомандувач»,  «провідник війська». Архистратиг Михаїл – це провідник Божого війська. Чому він один із ключових? Про це нам говорить Святе Письмо в контексті первісної війни, визначення ангелів щодо їхньої приналежності до Бога – бути з Ним чи без Нього. Ім’я «Михаїл» означає  «хто як Бог?». Це риторичне запитання, яке ангел поставив Сатані (означає «противнику»), коли останній постав проти Бога. Відтак, це «хто як Бог?» є причиною визнання першості серед інших ангелів. Диявол чи Люцифер, як би його не називали, який був спочатку ангелом світла, вирішив дорівняти себе Богові. І ось це риторичне запитання Михаїла поставило решту питань поза дискусією, адже нема нікого вищого, ніж Бог.  Це саме собою зрозуміле і очевидне. Внаслідок того, за біблійним переданням, відбулося розділення між ангелами, які були вірними Богові і тими, які відійшли на бік темряви.

Відомо, що у Церкві є цілі ієрархії ангелів. Чи можете коротко розказати про цю структуру?

Про це говорити складно, оскільки Святе Письмо не заглиблюється у різноманітні ієрархії. В Старому Завіті окрім ангелів і архангелів згадуються серафими, херувими, в апостола Павла –  «престоли», «господьства», «начала», «власті» і сили, але чіткої ієрархії, де присутні дев’ять ангельських чинів, як ми сьогодні це знаємо, не зустрічаємо аж десь до IV століття. Лише тоді з’являються переліки хорів ангельських, якоїсь згідності теж нема, правдоподібно це походить з апокрифічної літератури чи усного передання. Здається, першим про 9 ангельських чинів говорив св.Кирило Єрусалимський (+387).  Остаточно у візантійській традиції є ієрархія ангельських чинів, записана Псевдо-Діонісієм Ареопагітом (поч. 6ст.). Він нарахував дев’ять ангельських хорів у трьох групах серафими, херувими, престоли, господьства, сили, власті, начала, архангели, ангели. Цей перелік Церква прийняла і послуговується ним і  нині.

Окрім Михаїла, Церква вшановує також Рафаїла і Гавриїла. Чим особливі ці ангели?

Насправді, окрім Гавриїла, Михаїла, Рафаїла є багато інших ангелів, проте саме ці троє згадуються у Святому Письмі. Михаїла найчастіше ототожнюють з різноманітними військовими подіями, які відбувалися у Старому Завіті, у Новому він також зустрічається, зокрема, в Апокаліпсисі – там провадить військо Боже. Гавриїл згадується у Новому Завіті – ми знаємо про його звіщення благої вісті Богородиці. Рафаїл пригадується у книзі Товита, як той, що супроводжує Товію в подорожі. Цих три архангели особливо виділені серед ангельських чинів. У третій книзі Езри також згадується архангел Уриїл. Інші назви архангелів відомі лише з апокрифічної літератури, зокрема у книзі Еноха поданий перелік із семи архангелів. Припускається, що вони були покровителями семи планет. Все ж зі Святого Письма ми довідуємося про те, що ангели чи архангели якимось чином поєднуються із людьми, як їхні охоронці чи супровідники, чи ті, які звіщають Божу волю.

myh2

Отче, так само важливо говорити про природу ангелів. Ми називаємо їх безплотними силами, а чому не безтілесними? У чому різниця?

Святе Письмо не відкриває нам повністю природу ангелів – хто, як, чому. Згадуються різні речі, проте не вказано, чи Господь створив їх на свою подобу чи на якусь іншу. Наприклад, у часи Ісуса Христа дві групи – фарисеї і садукеї сперечалися навіть про існування ангелів. Садукеї відмовлялися визнавати факт їхнього існування. До IV-V століття серед Отців Церкви існує вчення, також воно присутнє у юдаїзмі, що ангели є безплотними. При цьому, щоправда,  вони не є безтілесними, бо мають тіла, хоча не з крові і плоті, як, наприклад, у людей. У них тіла іншого ґатунку, бо безтілесним є лише Господь, адже є необмеженим. Все, що обмежене, мусило б мати якесь тіло. Ангели є свобідними духами, наприклад про це говорить Святе Письмо, яке рівноцінно згадує так і про людей. Наприклад, ми на анафорі святого Йоанна Златоустого молимось «за всякого праведного духа, що у вірі спочив». Отож ангели – духовно тілесні, але не є плотськими. Св. Василій Великий, наприклад, вчив про те, що тіла ангелів створені із ефірної матерії. Після IV століття,  зокрема також і через писання Святого Йоанна Златоустого, відчувається зміна розуміння тілесності ангелів. Напочатку Книги буття є історія про синів Божих, які ріднилися з доньками людськими. Апокрифи під синами Божими розуміли ангелів. Святий Йоанн Златоустий був одним із тих, хто виступав проти цього, аргументуючи, що таке трактування неможливе, бо ангели не мають тіл. Я не знаю, чи тоді він мав на меті сказати, що ангели не мають тіла, чи просто він мав на увазі безплотність. У кожному разі, навіть якщо ангели мають тіла, то вони мали б бути абсолютно іншого гатунку ніж інші тіла, відомі нам.

Як Церква літургійно вшановує ангелів?

У Новому Завіті ангели постійно супроводжують людей: ангел з’являється Марії і Йосифові. Апостол Павло перестерігає християн, “навіть якщо зійде ангел і буде говорити вам благу вість, якої я не говорив, то буде анатема на нього”. Ми віримо, що ангели існують, тому і вшановуємо їх. Церква досить швидко почала святкувати пам“ять ангелів. Здається перша згадка відноситься до 4-го століття. Зокрема, двічі на рік Церква святкує собори Архистратига Михаїла і всіх ангельських чинів, а також Гавриїла (наступний день після Благовіщення). Окрім того, Церква молитовно вшановує ангелів кожного понеділка. У візантійській традиції є поминання у Літургіях Йоанна Златоустого чи Василія Великого. Одна з частин на дискосі присвячена безплотним силам, отже вони є присутніми у молитовній традиції Церкви. Візантійська Літургія називає ангелів нашими співслужителями, а їх трисвятий піснеспів, про який свідчить пророк Ісая, є частиною чи не кожного літургійного моління у нашій традиції. Основне завдання ангелів – бути біля людей, допомагати їм звершувати Божу волю. Ми знаємо зі Святого Письма, що на небі ангели радіють за покаяння кожного грішника. Вони за нас переживають, готові нам допомагати, тому маємо звертатися до них в наших молитвах. Готовність ангелів служити Господеві всеціло і оспівувати його неустанно у традиції візантійської Церкви являє ангелів прикладом до наслідування, а святих, які досягли особливих успіхів у молитві і служіню Богові називає рівноангельними, чи таким, які прожили рівноангельне життя.

Для того, щоб бути вгодним Богові не треба прагнути стати ангелом, але дорівнятись ангелам у молитві та служінні Богові має бути прагненням кожного  справжнього християнина.

Спілкувалась Юліана Лавриш