У Римо-Католицькій Церкві триває цикл Різдвяних свят у той час, коли у східній традиції ще очікують на народження Христа. Проте для християн обох традицій завершується календарний 2020 рік, який був непростим у житті Церкви. Ми завітали на парафію святого Архангела Михаїла РКЦ, що на Сихові (вул.Освицька, 4), де радісно колядують і водночас дякують Богові за прожитий 2020-ий. Про парафіяльне життя у 2020 році, духовні підсумки і перспективи на наступний рік говоримо із настоятелем парафії отцем Яцеком Коцуром.
Отче, у Римо-Католицькій Церкві наразі триває Різдвяний цикл свят. Як святкуєте на парафії цей період?
Нагадаємо, що перед Різдвом у нашій Церкві є особливий період – Адвент, це період радісного очікування і зосередження. Саме у цей час чотири рази у тиждень у нас на парафії відбувалися рорати (від латин. «Roratаe Celi» – «спустіть нам росу, Небеса») – Богослужіння на пошану Пресвятої Богородиці. Найбільше рорати люблять найменші парафіяни, адже під час Богослужінь, які починаються у темряві, ми запалюємо лампадки, і діти несуть це світло як символ очікування на народження Спасителя.
Після молитви ми організовували для них різні конкурси, за які є нагороди. Цього року ми говорили про святих, які пов’язані з медіа, – були їхніми засновниками чи покровителями.
Знаком Адвенту є вінок із чотирма свічками, які запалюємо послідовно кожної неділі цього періоду.
Найважливіші святкування Різдва Христового починаються з Пастирки, тобто Меси пастирів, яка традиційно розпочинається опівночі. Цього року, зважаючи на карантинні обмеження, у нас на парафії було дві таких Служби, оскільки було чимало охочих взяти участь. Кожного року також з нами моляться священики з греко-католицького і православного храму Зубри та Сихова. Також у попередні роки у нас була традиція напередодні Святвечора мати спільну вечерю з самотніми чи хворими особами, тими, хто в потребі, проте цього року через пандемію цього року не вдалося реалізувати.
У перший день свят у нас відбувся концерт за участі учнів музичної школи №8, що на Сихові.
Дівчата дуже гарно співали і впродовж Меси і опісля. Також співав наш парафіяльний хор.
Минулої неділі до нас завітав ще гурт «Вифлеєм» із села Крисовичі (Мостиський район).
Також після свят мали зустріч із молодіжною спільнотою парафії та нашими міністрантами. Тому у нас на парафії ми зустріли Різдво Христове з великою радістю.
Ще одне велике свято, яке, зрештою, закриває зимовий цикл, – це Богоявлення, яке у Римо-Католицькій Церкві відзначають 6 січня. Як будете святкувати це свято?
6 січня в Україні для нас має подвійний характер, адже ми розуміємо, що для багатьох наших парафіян – це початок святкувань Різдва за старим стилем, адже маємо мішані сім’ї. На Богоявлення починається традиційно освячення домівок. Напередодні освячуємо крейду, воду та ладан, який будемо використовувати протягом року. Приходячи до домівок з освяченням, пишемо на дверях традиційно латинськими буквами – «Нехай Ісус благословить помешкання» , а також за народною традицією – перші букви імен трьох царів, що прийшли до Ісуса та рік освячення.
Літургійно цей цикл Різдвяних свят дуже швидко завершується. Однак до 2 лютого, тобто до Стрітення Господнього, маємо час для колядок і ялинок.
Чому свято 6 січня ще називають «Трьох царів»? Звідки пішла ця назва? І які свята передують цьому дню?
Це старовинна традиція. Колись у ранній Церкві Богоявлення – було свято не лише спомину трьох мудреців зі Сходу, які прийшли до Ісуса, але й хрещення Господнього, а також згадки весілля у Кані Галилейській. Це було свято, яке підкреслювало об’явлення Ісуса у Своїй славі. Тобто Богоявлення є старішим святом, ніж Різдво Христове.
Цікаво, що на другий день після Різдва ми згадуємо першого мученика – Стефана, оскільки це також свято, яке має давню традицію. 27 грудня, тобто на третій день свят, пригадуємо собі євангелиста Йоана, також відбувається освячення вина, яким пригощаємо всіх присутніх.
У першу неділю після Різдва маємо спомин Пресвятого Сімейства, вже багато років наші єпископи скеровують послання до сімей, а також під час Богослужіння є відновлення подружніх обітниць.
28 грудня у нашій Церкві є спомин вифлеємських дітей, які невинно загинули. У цей день благословляємо дітей парафії. 1 січня, коли за світським календарем маємо новий рік, завершуємо різдвяну октаву, – це свято, присвячене Богородиці. Також новий рік починаємо Службою опівночі. Цей рік видався доволі важким для спільнотного життя, адже неможливо було зустрічатися наживо. Ми прагнемо заснувати третє коло спільноти родин «Рух-Світло-Життя». У грудні, на свято Матері Божої Гваделупської, вдалося заснувати осередок спільноти «Лицарів Колумба» на парафії. Ця чоловіча спільнота діє у всій Церкві. Також розпочав роботу наш парафіяльний хор, оскільки до нас переїхало подружжя з Бібрки, які є вчителями музики. Також у цьому році, який був роком молитви за покликання, двоє наших парафіян вступили у Вищу духовну семінарію, а одна парафіянка пішла у новінціат Сестер Служебниць.
Минає 2020 рік. Чим він вам запам’ятався?
У парафіяльному житті – це був важкий рік. Ми планували чимало цікавих подій, які не зреалізували. Це був рік важкий для родин, які змушені були залишатися вдома. Хоча після карантинної перерви, у розмові зі сім’ями, можна було почути, що чимало з них використали цей час з користю – для розмови, для спільного перебування, для пошуку цікавої інформації в Інтернеті.
У цьому році, у лютому, якраз перед карантином, ми мали офіційну візитацію на парафії єпископа-помічника Львівської Архидієцезії Едварда Кави. Була дуже теплі зустрічі для парафіян, кожен міг особисто підійти і порозмовляти з єпископом. Ми ще тоді не знали, що на нас очікує попереду карантин.
Друга важлива подія для парафії відбулася у вересні, під час нашого храмового празника – святого Архангела Михаїла – Митрополит Львівський РКЦ Мечислав Мокшицький освятив дзвони для храмової вежі. Також Архиєпископ зробив нам надзвичайний подарунок – подарував пояс святого Папи Івана Павла ІІ. Ми у храмі маємо сутану Папи, а тепер ще буде і пояс.
Також у цьому році наша парафія збільшилася, додалося три села – Зубра, Давидів, Черепники. Там майже нема парафіян, проте це важливо адміністративно, якби хтось хотів приєднатися до парафії, то має знати свого священика.
А які духовні підсумки року, який минає? Адже 2020-ий рік спонукав багатьох переосмислити себе.
Ще перед карантином я думав собі, наскільки ми є щасливими людьми, адже у нас є храм з прекрасним розташуванням, парафія, все, що потрібно. Проте в одну мить із настанням пандемії багато всього змінилося. І виявилося, що ми не були свідомі того дару, який ми мали від Господа. Ми замало дякували Богові за Його дари до пандемії.
Тому з нетерпінням очікували виходу з карантину, щоб більше використовувати те, що ми маємо. Ми досвідчили важливість спілкування наживо. У нас на парафії діє «охронка» для дітей, тобто своєрідний садочок. Через пандемію ми зупинили її на кілька місяців. У червні, коли можна було вже організовувати невеликі заходи, ми наші Сестри Служебниці вирішили влаштувати зустріч для випускників «охронки», поділивши всіх на групи, щоб не було скупчень. Проте, коли діти зібралися разом, то батьки не могли їх забрати додому. Вони бігали, обіймалися, просто були одні з одними. Ми скучили за спілкуванням, тому цей період був важливим, аби ми це усвідомили.
Ми запрошуємо до нашого храму, який постійно відчинений. Після прогулянки парком святого Папи Івана Павла ІІ запрошуємо до нас, щоб помолитися біля шопки.
Нещодавно Папа Франциск зазначив: “Криза є не для того, щоб занепасти духом, але щоб з Богом відважно піднятися і почати з любов’ю віднова організовувати своє життя”. Саме цього бажаю всім читачам сайту у цей переддень Нового року!
Юліана Лавриш
Світлини Андрія Мандрики, а також надані о.Яцеком Коцуром
Повязані записи
