У сьогоднішньому Євангелії Ісус Христос робить першу згадку про свої страждання і закликає нас зректися всіх земних спокус і йти за Ним. Ісус Христос каже: «Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною» (Мт.16,24). Про те, що означають для нас ці слова, про необхідність щоденної боротьби із нашими життєвими спокусами, розмірковує капелан Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного отець Юрій Балух:
«Дорогі брати і сестри! Як важливо у своєму житті знаходити час для Бога. Адже для нас важливо бути близько до Бога. Ми, люди, знаходимо час на все. Кожен складав собі плани на тиждень, на два тижні, на місяць чи рік. Але це було можливим до повномасштабного вторгнення, до війни. До цього часу людина чітко планувала і думала про те, як провести літо. Але сьогодні я дякую за те, що у цей час випробувань і переживань ми знаходимося поруч одне з одним. Я дякую за те, що в цей важкий час ми знаходимося у храмі на спільній молитві. Ісус Христос каже: «Бо де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них» (Мт.18,20). Бог завжди поруч з нами. Він не залишає нас в наших радісних моментах, коли багато сміху, багато любові, багато щастя. Але Він не залишає нас і в моменти болю, в моменти сліз. Він не залишає нас в будь-якій незрозумілій ситуації. Бог поруч із нами. Чому? А тому, що Він надзвичайно сильно любить нас. Божа любов – це найбільша педагогіка для нас. У любові Бог нас формує і виховує для того, щоб ми навчилися любити не тільки в храмі, але і вдома, на вулиці. Я думаю, що кожен із нас каже: «Достатньо вже того гніву, агресії, неправди».
У сьогоднішньому євангельському уривку Ісус промовляє до апостола Петра. Його слова звучать, немовби, як голос грому. Апостол Петро говорить: «Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!» (Мт.16,22). Цими словами він підкреслює небажання того, щоб Спаситель зазнав страждань. Ісус Христос надзвичайно гостро відповідає: «Геть, сатано, від мене! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське» (Мт.16,23). У житті апостола Петра було багато випробувань. Ми можемо провести паралель із нашим життям, бо і в нашому житті існує багато випробувань, які заставляють нас більше думати не про Боже, а про людське. Але чи Бог перестає любити нас в цей час? Ні. Він не перестає нас любити, а, навпаки, Він хоче, щоб ми думали про Боже, а, відтак, із людським все також буде добре. Якщо Бог знаходиться на першому місці, тоді все інше – на своїх місцях. Бог нас не залишає. Але тут важливо те, щоб ми боролися із спокусами. Тому Ісус словами «Коли хтось хоче йти за мною» запрошує нас йти за Ним. Дорогі брати і сестри! Зібравшись на спільну молитву, пам’ятаймо про те, що Бог нас любить. Ми покликані жити цією любов’ю, ділитися нею. Багато різних спокус спонукають людину думати не про Боже, а про людське. Але борімося із цими спокусами. Борімося і поборемо. Ісус кличе нас йти за Ним. Він не каже про те, що ми будемо самотніми. Він закликає брати свій хрест і йти слідом за Ним».
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
