Українська мова останніми роками збагатилася чималою кількістю нових термінів. І хоча не усі вони є позитивними за своїм змістом, то все ж таки допомагають більш чіткіше окреслити особу, явище чи подію.
До числа нових термінів увійшло й слово «мажори», значення якого знають не тільки обрані, але пересічні люди. Ним переважно окреслюється «молодих людей, чиє життя та майбутнє переважно забезпечили їхні впливові або високопоставлені батьки, через що воно стало легким та безтурботним, а самі вони стали його марнотратниками». Саме так цей термін пояснює Вікіпедія.
Але, виглядає на те, що цим терміном не можна окреслювати тільки «молодих людей», бо «мажори» – це не тільки люди молодого віку. Це просто стиль мислення, а відповідно і стиль життя.
За моїм спостереженням «мажор» щораз більше асоціюється з типом поведінки людини, для якої головним мотором життя є гроші. В уявленні мажора грошима можна здобути все – машини, літаки, славу, тощо. Ба більше гроші для них є засобом стабільної правоти і справедливості.
Мажор думає, що грошими можна здобути не тільки речі матеріальні, але купити навіть людське життя, любов, надію, віру, а також суди, поліцію, спецслужби і т.д. Цей перелік можна продовжувати у нескінченність.
Очевидно, що коли вести розмову з людьми про мажорів, то першою реакцією є обурення. І така реакція є зрозумілою.
Однак, на моє переконання, мажори існують тому, що саме суспільство їх потребує і «плодить». Це суспільство задає цінності, якими воно живе і керується. Якщо для суспільства честь і гідність стоять нижче грошей чи матеріальних ресурсів, то обов’язково мусять з’явитися «ідеали», які оці «цінності» суспільства будуть реалізовувати.
І тут створюється парадокс. Суспільство з однієї сторони засуджує мажорів, а з іншого створює унікальні умови для їхнього розквіту.
Одного разу мені довелося бути свідком звичайної ситуації, коли двоє молодих пересічних хлопців перебрали алкоголем і отримали зауваження з боку перехожих. У відповідь перехожі почули, що їм грозить покарання, бо (і тут увага) «у мене кум працює в прокуратурі». З вигляду це не були діти з заможних сімей.
Хтось запитає до чого проваджу?
Кілька років тому загинула у аварії дівчина. Учасником і винуватцем люди бачать відомого олігарха Петра Димінського. Поліція – його охоронця. Головні особи країни будуть аж ДНК брати, щоб встановити винуватця. І усі очікують справедливості.
А її не буде. І знаєте чому?
Тому, що справедливість нікому не вигідна. Комусь не вигідна правда про Майдан і розстріли, комусь не вигідна правда про війну, комусь не вигідна правда про самого себе. Так, на жаль, живе усе наше суспільство.
Якби якийсь дідусь вкрав кілька кілограм картоплі, то його б посадили і конфіскували майно. І тут, подумаєш – життя людини… Життя людське для мажора нічого не означає…Не вперше і не в останнє …
Історія України знає багато бунтів проти “мажорства”, тільки колись воно мало трохи іншу назву. Відомий приклад – коліївщина. Якщо компетентні органи не дадуть ради встановити справедливість, то її буде встановлювати народ. Але, вже не методами пошуку виноватих, але за принципом “винуватий той, хто мені не подобається”.
Мажорство не можна побороти тільки методом відкриття кримінальних справ. Бо коли не стане одного мажора, на його місце прийде інший. Суспільство повинно знищити сприятливий “грунт” для мажорства. А тим грунтом є саме ненаситність у грошах, славі, матеріальних здобутках.
Куди прямуємо?
Залишаймося людьми, бо їх щораз то менше.
Повязані записи
