Сьогодні у медійному просторі тема сім’ї – зовсім не у новинних топах. Тим не менше у світі чимало викликів, пов’язаних із подружнім життям. Про приготування до творення цього простору, а також про абсолютно непопулярні тренди: подружню чистоту, методику природного планування сім’ї, культуру усиновлення говоримо із директором Інституту родини та подружнього життя УКУ Олесею Кукою. Пропонуємо першу частину нашої розмови, у якій зосереджуємо увагу на викликах, які постають перед двома людьми, які вирішують стати подружжям.
Пані Олесю, перечитуючи сайт Інституту родини та подружнього життя, ознайомлювалася з вашими цілями та пріоритетами. З чого все почалося і як створилась ваша команда?
Наш Інститут скоро буде святкувати 20 років. Він був заснований у 1998 році. Засновником Інституту був пан Юрій Підлісний. Тоді він ще писав докторат в Папській філософській академії у Ліхтенштейні. Ще тоді, під час навчання, пан Юрій отримав завдання – популяризувати подружжя та сімейні цінності тут у нас, в Україні. Тоді першим ректором Львівської богословської академії, бо ще УКУ не було, був отець Михайло Димид. Фактично, це був меседж від отця Михайла, який був підхоплений паном Юрієм. Тому у жовтні 1998 року нарешті був створений Інститут родини та подружнього життя, з баченням, що це структура на пострадянському просторі, де питання сім’ї були надзвичайно викривленими. Ми хотіли запропонувати певну альтернативу – вчення Католицької Церкви. І це також стало основним завданням Інституту – пояснювати вчення Церкви, популяризувати його. Виходячи з цього контексту, був заснований цей Інститут. Одним із перших працівників у нашому Інституті є пан Ігор Леньо, який почав працювати з 2001 року після того, як завершив навчання у Львівській Богословській Академії.
Ми говорили про те, що імідж подружжя у сучасному світі доволі є викривленим. Важливо популяризувати здоровий образ сім’ї. Що можете порадити тим людям, які сьогодні хочуть створити подружжя?
Справді, важливим є розуміння образу сім’ї. Це також одне із важливих завдань, які ми ставимо перед собою. Я б не сказала, що у сучасному світі панує тільки викривлений образ. Існують обидва бачення на сім’ю. Поняття традиційної сім’ї присутнє, важливо, які ми акценти розставляємо. Саме суспільство активно творить цей імідж. Часто чуємо фразу, мовляв «поживемо – побачимо». Насправді у цьому контексті проявляємо власну пасивність, бо тільки спостерігаємо, але не вносимо ніяких коректив у цей образ. Тоді за нас ці корективи вносить хтось інший, хоча питання, які меседжі вносять. Фактично, сьогодні ми є відповідальними за образ подружжя у світі, тому у цьому контексті також важлива праця з молоддю, адже молоді люди стоять перед питанням створення сім’ї, вони шукають цей новий образ.
Безумовно, чимало з них орієнтуються на власні сім’ї, хоча не є приреченими повторювати помилки своїх батьків. Людина може змінити власне бачення і формувати за ним власне подружжя. Тут я б не хотіла перебільшувати, що у цьому випадку молода людина повторює вчинки власних батьків. Очевидно, що є якийсь багаж на підсвідомому рівні. Хотілося б, щоб люди формували власну сім’ю в іншому вимірі. Тому ще одне завдання Інституту – комунікація з молодим поколінням та у простий спосіб, говорити про важливі речі – говорити простою мовою. Наші мета і завдання не змінилися від початку заснування організації. Але певні пріоритети і напрями роботи, очевидно, для нас змінюються.
Коли говоримо про підготовку до шлюбу, – не можемо заперечувати її важливості, адже цінним є те, що у них вкладають. Потрібно сьогодні також наповнювати медіа християнськими цінностями. Щоб молодь, яка сьогодні є користувачем цього простору, знайшла фахові відповіді на власні запитання.
Коли ми говоримо про подружжя, завжди розглядаємо поняття статевості. Будьмо відверті – зараз у суспільстві існує тренд життя до шлюбу. Молоді люди обумовлюють це тим, що придивляються одне до одного, а потім думають, чи щось починати серйозне. Натомість Церква пропонує іншу модель – дошлюбної чистоти. Як у цій комунікації із молодими людьми ви просуваєте такі непопулярні тренди? Яка, власне, цінність дошлюбної чистоти?
У темі подружжя, безумовно, є чимало сторін, які є непопулярними, а також не до кінця зрозумілими . Є проблема, як пояснювати ті чи інші речі. Фактично, питання статевості є пов’язаним з проблематикою подружжя. Ця тема є також присутньою у нашому Інституті. Одним із наших проектів, наприклад, є Школа «Дар плідності», де ми вчимося методів розпізнавання і планування сім’ї. Питання дошлюбної чистоти – це направду делікатна тема. Є поняття того, що окрема людина має свій інтимний вимір, який вона не відкриває перед кожним. Вона не ділиться цим з будь-ким, як робить, наприклад, зі своїми повсякденними думками. Тобто цей інтимний вимір спілкування є особливим для кожної людської особи. Фактично, він призначений для комунікації у подружжі з однією людиною, якій ми можемо повністю дарувати цей простір. До шлюбу люди ще не до кінця розуміють, чи будуть вони разом впродовж всього життя, проте у цьому співжитті вже відкривають особисту інтимну сферу, діляться цим виміром, не знаючи, чи залишаться разом до кінця.
Взаємне інтимне дарування означає, що ти всеціло віддаєш і всеціло приймаєш іншого. Виходить парадокс, адже люди ще неповністю готові віддавати і приймати. А більшого віддання, ніж у інтимному вимірі, – не існує. Цікаво, як можна дарувати людині все, коли вона неготова це прийняти? Оце пробування, віддавання різним людям приводить до постійної втрати себе. Тому, коли ти знайдеш ту єдину особу, ти не маєш як віддатися повністю, бо за спиною – багаж пережиттів з минулих стосунків. І це у майбутньому не буде на користь цього подружжя. І це також аргумент задля збереження цієї чистоти. По-перше, людина не є готовою, а ти вже віддаєш себе їй. Логічно, якщо я себе дарую, а ти не готовий прийняти, то навіщо це робити? По-друге, – це момент, коли я розтрачаю сама себе. І коли я когось знайду, то тільки віддам часточку себе. Окрім того, весь попередній досвід внесу у наші стосунки. Дошлюбна чистота також переноситься на дотримання чистоти у подружжі. Недавно ми в Інституті переглядали новий проект від фонду «АнтиСНІД», який називався «One night stand». 13 лютого був Міжнародний день презервативу. І до цього дня був запущений цілий проект, де популяризують думку, що одна ніч нічого не змінює. Це звичайна норма, і тут не треба робити трагедії – такий меседж виходить з цього проекту і направлений до молодих людей. Єдина можлива катастрофа – незахищеність. У проекті створили цілі набори, де вклали халати, футболки, зубні щітки, тестери на ВІЛ, презерватив. Отож, меседж цього проекту – тільки захист. Який захист дає презерватив? Всього певний відсоток, однозначно не 100%. А от як бути з моральними і психологічними навантаженнями, досвідами, психологічним станом, який ти маєш після цієї ночі. Презерватив від цього не захищає. Зрозуміло, що цей досвід ти переносиш на наступні стосунки, а потім, коли плануєш мати власну сім’ю, ти внесеш його у власне подружжя. Мені розповідали один приклад, коли жінка, яка готувалася до шлюбу, не встояла під натиском свого керівника, провела одну ніч з ним. Це відбулось до шлюбу, ніби, на перший погляд, нічого страшного не сталося. Але пізніше вона все життя чекала чоловіком, що її чоловік вчинить так, як вона. На тлі цього досвіду розвинулися ревнощі. Отже, ми сприймаємо світ таким чином, як закладені у нас думки. Тому наголошую, якщо презерватив захищає на певний відсоток від інфекції, то від психологічних переживань він не захистить. І це ще один аргумент для дошлюбної чистоти, для того, щоб відбулось повне дарування, інтимна сфера призначена лише для двох.
Наступну частину розмови чекайте вже у понеділок!
Розмовляла Юліана Лавриш
Світлини надані працівниками Інституту родини та подружнього життя УКУ
Повязані записи
