Цього літа молодіжний Львів “сколихнула” ідея Вуличної Академії Теології. Молодь збиралася у парку Івана Франка, сідала на зручні каримати просто на траві і слухала лекції про різні питання із життя Церкви. Спілкувалися про гроші у Церкві, про Церкву і субкультури, про ставлення Церкви до різних музичних напрямків і так далі. У молоді була реальна змога поставити злободенні питання єпископу, священикам і богопосвяченим особам. Як виникла ідея організувати таку ініціативу? Чому молодь потребує сьогодні незвичного формату зустрічей та чи буде продовження “Вуличної Академії Теології” наступного року? Про це та більше ми поспілкувалися із співорганізаторами проекту, Анною Ануфрієнко та Ольгою Гнип.
-Як у Вас з’явилася ідея “Вуличної академії Теології”?
– Ідея з’явилася 3 роки тому. У 2016 році ми разом з Олею навчалися у Кракові і мешкали у одній кімнаті на квартирі. Тоді ми спілкувалися про те, чого нам бракує і що ми хотіли б зробити. Але потім дехто з нас повернувся до України і наш контакт трохи розірвався. Тема Вуличної Академії трохи притихла. Вже торік ми разом сіли і вирішили ідею поновити. Буквально за 2 тижні ми написали проект і зібрали наші думки у одну цілісність.
– І відразу пішли у Курію Львівської Архідієцезії РКЦ презетувати свій проект?
– Коли ми прийшли, то взагалі не знали, чи потрапимо до когось на розмову. Але знали, що нам потрібно до єпископа. І так склалося, напевно, так Бог розпорядився, що ми потрапили до єпископа-помічника Едварда Кави і він з нами поговорив, перечитав проект і відразу зреагував дуже позитивно та буквально “завів” нас у кабінет Архієпископа. І нам ідею затвердили. Тому владику Едварда ми називаємо “батьком проекту”.
– Як Ви обирали теми Академії і спікерів? Чи робили перед цим моніторинг про те, що цікаво молоді почути саме зараз?
-У першу чергу ми з Олею обговорили чого б нам бракувало, чого ми не чули і чого не чуємо з амвону у костелі, чи при розмові зі священнослужителями. Також ми провели невелике дослідження. Просто ставили питання своїм, знайомим, через “сарафанне радіо” про те, що вони хотіли б почути на лекціях Академії. І з того великого обширу відповідей ми собі сформували таку “базу” для Вулично Академії Теології.
-Які це питання?
-Це тема стосунків, яка цікавить всіх і завжди цікавитиме. Я думаю, що ця тема буде присутня і у наступних “випусках” Вуличної Академії Теології, якщо вони будуть. Це тема грошей у Церкві, цю розмову власне провів єпископ Едвард Кава. Це тема про музику і субкультуру, яка пов’язана із цим всім. І також ще була тема про медіа. Ми всі живемо у добу інтернету, і так само у цю добу живе і Церква. Тому ми вирішили про це розповісти.
-Як священнослужителі сприйняли ідею Вуличної Академії Теології?
-Перед цим ми уважно слухали проповідь священика до якого хотіли звернутися з проханням виступити у рамках Вуличної Академії Теології. Насправді священики дуже по-різному реагували на те, що у нас є така ідея.Через деякий час ми зібрали всіх запрошених священнослужителів разом із єпископом. Всі реагували позитивно, можливо, трошки боялися, були невпевненими, але результат вартував того.
– Опишіть нам лекцію цієї академії. Як вона відбувається?
– У Стародавній Греції Аристотель збирав своїх учнів під деревом. Подібний формат був і у нас. На початок бесіди ми придумуємо різні ігри, щоб розворушити аудиторію. Опісля ми слухали виклад, потім мали можливість поставити запитання відкрито, анонімно, через трансляцію на Фейсбуці.
-Що для вас відкрила Вулична Академія Теології?
-Академія – це можливість зробити щось добре, корисне, зрештою, відгук на внутрішнє покликання. Я здобула освіту в Українському Католицькому Університеті, а Анна навчається у Папському університеті у Кракові. Ми прагнемо допомогти іншим віднайти відповіді на свої внутрішні запитання.
Фото надані співрозмовницями
Повязані записи
