Особистість Блаженнішого Святослава у фокусі десяти думок

27 березня 2021 року в Українській Греко-Католицькій Церкві відзначають десятиріччя інтронізації Глави і Отця Церкви, Блаженнішого Святослава. Проповіді та виступи у медіа Блаженнішого Святослава часто зворушували наші серця, змушували глибоко замислитись. Окрім того, на перше десятиріччя предстоятельства Блаженнішого Святослава випало чимало викликів – Революція Гідності, початок війни на Сході України, пандемія коронавірусу.

Тому пропонуємо вам десять, на наш погляд, найбільш цікавих думок Глави Церкви, які нібито відображують цю непросту десятку у житті українського народу:

  1. “Гоїти рани нашої пам’яті можна лише взаємним прощенням. Тому, коли йдеться про будь-яких наших братів чи сусідів, які нам нанесли рани чи були нами зранені, то найкращий спосіб спілкування – це бути відкритими у нашому братньому діалозі, відкритими до очищення нашої пам’яті, просити прощення і прощати” (із першого інтерв’ю після інтронізації для видання “Наш Собор”).
  2. Храм – це місце неба на землі, – місце зустрічі Творця зі своїм сотворінням; Того, хто є вічним, і того, хто проминає; Спасителем і грішником, котрий шукає спасіння. Та ця зустріч також відбувається між мною і моїм ближнім, в особі якого для мене відкривається таїнственне Боже Обличчя” (із проповіді під час освячення Патріаршого Собору Воскресіння Христового у Києві у серпні 2013 року).
  3. “Киньте зброю! Кожен, хто тримає сьогодні в руках зброю, стає на небезпечний шлях, бо той, хто навмисне її вживає, свідомо обирає шлях убивці” (під час інтерв’ю для телеканалу “1+1”, лютий 2014)
  4. Хтось згадуватиме жертв Майдану, хтось говоритиме про розстріл Майдану… А ми, християни, розуміємо тут щось набагато глибше. Ми говоримо про пасхальну жертву Небесної сотні. Ця свята кров Героїв Небесної сотні окропила волю України. Вона є нашим скарбом. Є моментом звільнення. Моментом переходу від рабства до свободи. Тому ця жертва є початком життя. Смерть, яка є животворящою (під час інтерв’ю у першу річницю Революції Гідності).
  5. Честь військового капелана – це набагато більше, ніж юридичний чи канонічний статус. Честь військового капелана означає його духовний зліт, його духовну висоту в очах тих, кому він служить. Намагайтеся не втратити цієї честі і гідності під час свого служіння” (із слова під час Х з’їзду військових капеланів УГКЦ).
  6. Наш Батько Блаженніший Любомир пролив світло на нас самих, поміг нам відкрити наше коріння, нашу тотожність, поміг збагнути нашу Гідність. Невдовзі після його уродин Україна встала з колін і вчинила подиву гідну на весь світ Революцію Гідності. Між нами ми мали Патріарха не за канонами і титулами. Ми мали Патріарха за його внутрішнім, найглибшим сенсом і змістом. Ми мали патріарха, ім’я якому Любомир” (із слова під час заупокійної Літургії у Архикатедральному Соборі св. Юра 3 червня 2017 року).
  7. Сумління – внутрішнє святилище людини, де ми стоїмо сам на сам нагими перед Богом. Це той момент, коли Бог говорить до мене без посередників. Якщо нема діалогу з Богом, сумління мовчить” (зі слова до молоді під час ІІ Форуму мігрантів у Римі, жовтень 2018 року)
  8. Томос консолідує український народ, і ми зможемо протистояти ворогу, який хоче нас знищити. Бо коли ми зростаємо у внутрішній єдності, – єдності, яка консолідує наш народ, усуває лінії роздорів, розколів, які є між нами, ми стаємо сильнішими. Наша християнська єдність може стати необхідною платформою для єдності народної, суспільної, єдності державної. І тоді, безперечно, ми зможемо протистояти всім зовнішнім силам, які намагаються знищити нашу церковну, національну тотожність, а також знищити нашу з вами державність” (інтерв’ю для “5 каналу”, січень 2019 року).
  9. Суспільство живе так, наче Бога не існує і наче смерті не існує. Усі думають, що вони тут житимуть вічно. Але ось нараз біда, погодьтеся, що це біда, змусила сучасну людину поглянути в очі смерті” (із інтерв’ю для “Живого. ТБ”, березень 2020 року).
  10. “Наша візантійська традиція передає нам відбудування людини як відновлення живої ікони, якою є кожна людина. Саме через те, що Бог став людиною, людина стала справжньою в Христі. Вповні справжня людина була об’явлена в Божественній особі Ісуса Христа. Богословська думка бачить, наскільки таїнственним і великим було об’явлення істинної людини в Божественній особі Ісуса Христа. Тому ми малюємо святі ікони, які нам дають можливість побачити воплоченного Бога, взірець, із яким повинні постійно себе зіставляти” (із проповіді у неділю Торжества Православ’я, березень 2021 року).

Підготувала Юліана Лавриш

Колаж світлин з урочистої інтронізації Блаженнішого Святослава у 2011 році взято з офіційного сайту “Новини УГКЦ”