За своє життя Блаженніший Любомир Гузар співпрацював з дуже багатьма людьми. І до кожного серця він мав окремий ключ. Сьогодні про кардинала згадують із великою пошаною й теплими спогадами. Про невипадкове знайомство, а згодом тісну співпрацю й дружбу із Блаженнішим Любомиром розповідає отець Богдан Прах, ректор Українського католицького університету.
Знайомство та співпраця в Україні
Я познайомився із Блаженнішим Любомиром Гузаром у США, де він був настоятелем однієї з парафій. Я часто супроводжував його у якихось поїздах, зустрічах, адже він мав проблеми з зором. Також ми перетиналися у душпастирських та побутових справах. Згодом Блаженніший повернувся до України, а мене направили до Польщі. Тоді я й гадки не мав, що незадовго ми з ним працюватимемо пліч-о-пліч вже в Україні, куди я не планував переїздити. Коли я жив та провадив служіння у Польщі, Блаженніший Любомир часто приїздив до мене на парафію у Вроцлаві, а я по можливості до нього – до Львова. Під час чергових відвідин у 1996 році я отримав від нього пропозицію переїхати до України. І вже наступного року прибув сюди на особисте прохання Блаженнішого.
Ми почали співпрацювати ще ближче і, перш за все, взялися піднімати на ноги Українську Греко-Католицьку Церкву та духовні, освітні заклади. Тоді від кардинала Любомира я отримав пропозицію, яка мене не на жарт збентежила, – очолити Львівську духовну семінарію. Я приїхав до України як чужинець – без громадянства й близьких людей, на яких міг би покластись. Та врешті я погодився. Наша дружба з Блаженнішим Любомиром Гузаром ще більше зміцнилась, коли у 2001-му він став Главою Української Греко-Католицької Церкви. Чи не щодня ми зустрічалися у робочих та побутових справах.
Мистецтво вести бесіду
Блаженніший Любомир був відкритим й щирим співбесідником. Він умів створювати настрій невимушеної й легкої розмови. Кардинал у спокійній та веселій манері підтримував навіть надскладні бесіди. У його розмові завжди був присутній гарний легкий гумор. Йому вдавалося зберігати сильний духовний спокій, навіть у напружені моменти. Він проявляв шану й до тих, хто не був прихильним до нього. Був, наче батько, який виявляє покору, терплячість та неймовірну любов.
Блаженніший був довірливим з кожним, хто співпрацював з ним (а у його команді було чимало працівників, вони також змінювалися). За це кожен із нас відчував шалену відповідальність перед Блаженнішим Любомиром. Він не вирізняв людей зі свого оточення, усі були рівноцінними для нього. Умів до кожного знайти особливий підхід, ніхто не був позбавлений його уваги. Унікальна річ – його уміння вислухати інших. Він не соромився просити поради, радше очікував реакції та слушної думки від кожного.
Блаженніший Любомир Гузар володів невичерпним талантом тактовно завершити бесіду, коли на те випадав слушний момент. У його манері поєднувались глибока інтелігентність, культура, почуття гумору із добротою.
Страх перед неготовністю
Блаженнішого завжди турбувала відповідальність, яку він відчував на своїх плечах. Не варто таїти: він боявся схибити, адже прагнув уміло використати ті потужні ресурси, якими наділив його Господь. Він не марнував жодної хвилини свого життя. Блаженніший Любомир міг зателефонувати у будь-яку пору доби: чи то ранок, чи пізній вечір. Він відповідально та ретельно готувався до будь-якої зустрічі чи заходу. Попри незрячість, перед кожною зустріччю владика самотужки готував документи, які доводилось шукати навмання. Він володів таким відчуттям відповідальності, яка нам неосяжна. Такому слід вчитися.
Талант проповідництва
Пригадую, як ми готувалися до заходу, у реальність якого я до останнього не вірив. Тоді Блаженнішого Любомира Гузара запросили на захід вшанування пам’яті українців у селі Павлокома, які були вбиті поляками. Там же мали зустрітись президент Польщі Лех Качинський та президент України Віктор Ющенко. Блаженнішому того дня запропонували виголосити проповідь польською мовою. Востаннє владика проживав у польському середовищі у дитячому віці ще у довоєнні роки, але він прийняв цей виклик. І всіх присутніх вразила проповідь Блаженнішого Любомира. Його слова звучали старою, але «пахучою» й «соковитою» польською мовою. Запевняю, що й самі поляки не вміють так говорити сьогодні.
Гастрономічні вподобання Блаженнішого Любомира
Зізнаюся, що Блаженніший Любомир таки любив смачно поїсти. А як він полюбляв вареники моєї мами! Вона готувала їх так, як усі польські господині, за особливою рецептурою. В Україні ніде таких не скуштувати. Вдома ми знали: якщо Любомир Гузар збирався прибути з візитом, то варто ліпити багато вареників.
Бачення Української Греко-Католицької Церкви
Блаженніший Любомир був творцем реформ в УГКЦ. Його орієнтирами у формуванні візії Української Церкви були Йосиф Сліпий та Андрей Шептицький. Та згодом він і сам став з ними в ряд провідників. Перейнявши вказівку від Йосифа Сліпого, він мріяв, що Церква об’єднається навколо матірної – київської традиції. Він був свідомий того, що наша Церква існує далеко за межами України. Тож Блаженніший особливо дбав про духовенство та вірних УГКЦ, які жили в діаспорі. Владика Любомир багато працював на полі освіти в церкві, акцентуючи на вихованні та навчанні тих, які можуть послужити УГКЦ. Для Блаженнішого Любомира Гузара людина завжди стояла на першому місці.
Розмовляла Наталя Стареправо
Повязані записи
