Про унікальну спільноту міста Львова, яка допомагає віднаходити гідність, а також про карантинні виклики і потреби розмовляємо в ексклюзивному інтерв’ю з о. Олегом Жаровським, Головою Ради ЛМГО «Емаус-Оселя». Наше інтерв’ю є одним зі серії розмов з метою підтримки “Оселі” під час карантину.
Отче, розкажіть будь ласка нашим читачам про історію зародження спільноти «Оселі» в нашому місті Львові, звідки вона з’явилася?
Оселя – це частина міжнародної спільноти. Наша спільнота зародилася у 2003 році. Тобто ми працюємо вже 17 років. «Оселя» створена за зразком міжнародної спільноти Емаус. В Україні ми є першою спільнотою такого зразка. Тому маємо перспективу, щоб розвиватися, бо тут є багато безпритульних. Офіційно наша спільнота взаємодопомоги називається «Емаус-Оселя», тобто ЛМГО “СПІЛЬНОТА ВЗАЄМОДОПОМОГИ ЕМАУС-ОСЕЛЯ”. Ми вбачаємо свою місію не лише в допомозі безпритульним, у роздаванні їжі чи одягу, але ми, власне, допомагаємо людям віднайти свою гідність. Віримо, що людську гідність можна віднайти в спільноті. Я колись думав, що люди потрапляють на вулицю через п’янки, чи хтось наприклад був в тюрмі. Проте я для себе відкрив таку правду за статистикою, що більшість людей, які опиняються на вулиці, вони опиняються через втрату соціальних контактів з друзями чи родичами. Тобто людина максимально залишається самотньою. Власне, спільнота – це протидія самотності. Ми говоримо людині про те, що вона є цінна, що є вихід знову віднайти себе, свою людськість, зрештою віднайти себе як соціальну особу. Також ми говоримо, що вона є цінною і гідною. Запрошуємо до співпраці допомагати собі та іншим.
Чи є чіткі напрямки діяльності «Оселі» у Львові?
Найперша діяльність, яку ми проводимо, – це сама спільнота. Це місце, де живуть безпритульні люди. Таким чином ми сформували спільноту з вчорашніх безпритульних людей. У спільноті люди віднаходять себе і працюють над собою. Ми допомагаємо їм відновити свої документи. Працювати над алкоголізмом чи наркоманією. Також намагаємося їм допомогти відновити соціальні контакти з друзями і родиною. Це відбувається у співпраці з психологами, соціальними працівниками. Можна сказати, що це віднайдення особи.
Базовий метод, щоб людина відчула себе гідною, – це солідарність з тими, хто є на вулиці. Це те, що в переважній більшості бачить Львів. Ми працюємо для людей, які є безпритульними. В населення Львова і області збираємо вживані речі. В нас є контейнери при церквах і заправках «Окко». У такий спосіб ми збираємо речі і роздаємо за потребою. У Винниках є наш осередок безпритульних людей, куди вони приходять за підтримкою. Тут мають можливість помитися. Також ми маємо дві благодійні крамнички у Винниках і у Львові. У них люди можуть придбати собі речі за благодійну пожертву. У такий спосіб ми акумулюємо кошти для того, щоб купити їсти і різні хімічні засоби. Відповідно можемо фінансувати осередок і роздачу їжі. Щочетверга маємо таку місію. Окремо маємо дні прийому для соціально-незахищених людей. Маючи документ, який засвідчує їхню потребу, вони отримують допомогу. Наш соціальний працівник їх приймає і видає певну кількість речей на одні руки. Також ми маємо майстерні з відновлення меблів. Так само реставруємо дерев’яні частини меблів. За благодійну пожертву робимо аукціони. В нас в «Оселі» живе 25 людей.
В який спосіб комунікуєте з бездомними людьми?
«Оселя» – це не є спільнота для всіх. Ми є спільнота людей, яка живе у Винниках і постійно є на видноті перед людьми. Ми роздаємо їжу, з цього люди про нас знають. Також комунікуємо з іншими організаціями, які є у Львові. Відповідно людина, яка хоче щось змінити у своєму житті, до нас приходить. Вона пізнає нас і може виявити бажання бути членом нашої спільноти. Якщо людина готова жити тверезо і не конфліктувати, тоді цій людині дається шанс потрапити у спільноту. В нас є своя унікальна процедура, згідно з якою у спільноту нових людей приймаю не я, а члени спільноти своїм рішенням. Тобто самі вчорашні безпритульні приймають рішення. Людина обов’язково мусить пройти місяць випробувального терміну. Хоч вона не живе з нами, але регулярно до нас доїжджає. Ми починаємо нею опікуватися: одягаємо її, даємо їжу. Кожного тижня ми маємо такі сходини. В результаті члени спільноти говорять, чи вона справляється. Чи не є конфліктною. Рішення за ними. Головне, щоб люди зрозуміли, чи їм підходять наші умови. Це є спільнота. Ми сповідуємо цінності поваги до людини і гідності її оточення. Кожна людина приходить зі своєю історією. Також питання, чи та людина зможе перервати свою історію і почати щось будувати разом з нами. Участь у нашій спільноті дуже залежить від самої людини. Наша ціль – підняти людину. Ми ділимося своєю теплотою і підтримкою. Люди зі спільноти глибше бачать нову людину, бо вони жили на вулиці і бачать мотиви людини. Вони мають можливість сказати своє «ні», і я цього ніколи не буду заперечувати. Ми є відкриті до людей і постійно стараємося десь достукатися до людини, але буває по-різному. Хоч ми солідарні з людиною, даємо їй наснагу і силу покинути самотність і жити в спільноті.
Отче, безпосередньо Ви є членом спільноти з моменту її заснування? Що вас спонукало прийти і залишитися в цій спільноті на стільки років?
З 1998 року я працював з неповносправними людьми в організації «Лярш-Ковчег». Я був одним з перших, хто засновував майстерні «Лярш-Ковчегу». Спершу я був волонтером, потім очолив ці майстерні. Очолював я їх понад чотири роки. На ті майстерні прийшла Олеся Саноцька. Вона якраз шукала себе і в такий спосіб стала однією зі засновниць «Оселі». Олеся була художницею. Вона себе знайшла, познайомившись з «Емаусом». Так вона розпочала з підтримки європейських спільнот «Емаус». Так ми знайшли кошти на будинок у Винниках. За часів підпілля на цій території був жіночий монастир. Під час однієї роздачі їжі для безпритульних я знову зустрів Олесю. З того часу ми ще раз поновили знайомство. Вона попросила моєї допомоги. Десь в той час я став дияконом і головою ради «Оселі», як однієї зі спільнот «Емаусу». Також цікавився алкогольно і наркотично залежними людьми. Тоді в нашу спільноту прийшли такі люди. Це такий контекст того, чому мене це захопило. Найбільше мене заторкнуло те, що це непросто організація, яка займається фаховою допомогою, а те, що це є спільнота, у якій непросто роздають рибу, а вчать її зловити. Так, власне, я і залишився у цій спільноті. Ми мали різного роду завдання. Також мали різні виклики через стереотипи щодо безпритульних. Людям було важко сприйняти, що спільнота «Оселя» буде у Винниках у звичайному житловому районі. Сьогодні ми є з нашими сусідами у дуже хороших стосунках. Цю спільнотність я прийняв у своє серце і постійно супроводжував Олесю у діяльності «Оселі». Олеся, на жаль, померла . Вона була дуже сильним учасником. Робила стільки роботи, що зараз мабуть п’ятеро стільки робить. Коли відходить засновник, то для спільноти це є велика криза. У такий момент я глибше увійшов у проблематику «Оселі». Вона в моїх думках і в моїх зв’язках з людьми.
Карантин став справжнім викликом для нашої діяльності. Хоч зараз «Оселя» чи не єдине місце, де люди з вулиці ще можуть помитися сьогодні. Ми стараємося дотримуватися карантину, хоч розумійте, що ми працюємо з бездомними. З тими, хто не може залишатися вдома. Бо їхнім домом є вулиця. Ми намагаємося підтримати чистоту і свідомість людей.
Чим сьогодні під час карантину можна допомогти спільноті «Оселя»?
Насамперед фінансами. Можливо хтось, хто має якісь магазини міг би допомогти продуктами чи миючими засобами. Можливо в когось через карантин щось може почати псуватися, а так ми ще до цього з користю використали. Це наша місія допомогти людям, які не можуть самі собі допомогти.
Скільки членів спільноти є зараз?
Спільнота складається з 25 людей, які живуть у Винниках. Ще є гуртожиток на Угорській, в якому живуть люди, які перейшли через «Оселю». Вони вже працюють і проживають. Там також є сімейні люди. Їх є десь 14. Працівників десь з десяток людей. Також є керівний орган «Оселі» – рада, яка складається з 5 осіб. Я її очолюю.
Яким є ваш особистий антикризовий рецепт?
О, це дуже індивідуально. Я є віруючим чоловіком, тому вірю, що людина, як згадає про Бога, то зможе побачити, що Господь усе створив і над усім чуває. Насамперед важливо, щоб людина віднайшла себе перед Божим обличчям і змогла попросити у Нього підтримки. Це важливий момент. Також важливо пам’ятати, що Бог діє через людей. У своїх кризах не закривайтеся від світу і від ближніх. Вмійте попросити про допомогу. Після карантину ми отримаємо чималу кількість людей у кризі. Ті люди, які є в кризі, нічим не відрізняються від інших людей. Просто в них у певний момент усе розсипалося. Так само люди, які завтра будуть в кризі теж нічим не будуть відрізнятися. Просіть допомоги. Люди в «Оселі» на противагу самотності отримали спільноту, в якій себе віднайшли. Бажаю людям, які опиняться в кризі, не втрачати спільнотності з людьми, з якими вони сьогодні підтримують контакти.
Увага! Підтримати спільноту у цей непростий час можна за такими реквізитами:
UA603808050000000026006210449UAН, МФО380805 АТ Райффайзенбанк Аваль ЄДПОУ 26145055 ЛМГО “Спільнота взаємодопомоги Оселя”
АБО
на карточку Приватбанку
ЛМГО Спільнота взаємодопомоги “Оселя” 5169 3305 18406647 Жаровський Олег Любомирович (Голова Ради)
Розмовляла Христина Кутнів
Фото з мережі
Повязані записи
