Літо – це традиційна весільна пора. Хоча сучасні умови пандемії дещо змінили обставини, проте чимало молодих пар не змінили свого рішення. Про важливість Таїнства подружжя у сучасних умовах, а також, звідки черпати натхнення для сімей, які перебувають тривалий час на домашньому карантині, говоримо із настоятелем храму Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ, що на Сихові, о.Орестом Фрединою.
Отче, сьогодні маємо дещо іншу ментальну культуру, коли люди живуть без шлюбу. Для них це рішення правильне, адже основний аргумент, що вони самі є відповідальними за своє життя. Що можете сказати таким парам?
Під час Таїнства подружжя читаємо про весілля у Кані Галилейській. Це Євангеліє говорить багато. Його мати просить Христа, що молоді не мають вина, аби наповнити посудини. Христос відповідає: «Ще не прийшов мій час. Що тобі, Жінко?» Однак мати просить, щоб робили все, що Він просить. Ісус каже наповнити посуд, варто зазначити, що самі посудини мали ємність 600 л. Треба було добре напрацюватись, щоб наповнити все водою. За звичаєм староста, який коштував вино, сказав, що господар на весіллі спочатку дає добре вино, опісля – гірше: «Ти ж добре вино зберіг досі». Наше фізичне життя є великим даром Божим, хоча ми природно обмежені у віці, більше 120 років ніхто не живе. Користаючи із талантів, молоді люди намагаються дати одне одному якнайкраще, а потім приходять турботи і клопоти, з’являються життєві обставини і пари розлучаються. Під час шлюбу відбувається чудо. Молодята з Кани Галилейської не були дуже заможними, однак мали найбільше щастя, що на їхньому весіллі був присутній Христос. Тим вином у Кані Галилейській Ісус міг напоїти десять весіль. Так само під час шлюбу ми читаємо молитву, щоб Господь благословив молодят достатком і багатством, щоб вони могли ділитися із іншими. Коли хтось розраховує на себе, то рано чи пізно те добре завершується, а опісля нема нічого. Ті пари, які покладаються на Господа, їм нічого не забракне. Вони у собі мають чудо – Любов.
Зараз ми переживаємо час карантину. Які є особливості уділення Таїнства у цей період? Яких правил дотримуєтесь у храмі?
Ми заохочуємо запрошених дотримуватись соціальної дистанції, також при вході маємо дезінфектори. На самому Таїнстві священик є від молодят на великій відстані, тому не одягає маску, за винятком, коли наближається. На щастя, наш храм – великий, тому можемо вмістити всіх охочих з вимогою перебування 1 особи на 5 метрах квадратних. Наш храм містить 1200 метрів квадратних площі. Проте під час недільних богослужінь ми обмежуємо перебування вірних у приміщенні, запрошуючи всіх охочих максимально взяти участь у Літургіях на подвір’ї.
Звичайно, що ніхто з нас не був готовим до таких обставин, зокрема молоді пари, які планували весілля за рік наперед. Чимало з них розчаровані, що важливий день у їхньому житті відбудеться не так, як мріяли. Що можете сказати таким молодятам?
У весільній церемонії є найважливішим саме Таїнство шлюбу. Сам Бог обдаровує молодят любов’ю. Якщо молоді люди люблять одне одного і готові присвятити своє життя одне одному, то поза тим – приємний додаток. Важливі любов і Боже благословення, все інше у силу обставин може змінюватися. Для мене як священика у шлюбі найважливіше – Таїнство – Божий дар, а музика, танці, забава – приємний додаток. Звичайно, карантин змінив обставини, проте він не може скасувати небесного виміру самого Таїнства подружжя. А це значно цінніше і більше, ніж церемонія.
Окрім тих пар, які визначилися із майбутнім подружжям, маємо категорію тих, що перебувають у роздумах. Як розпізнати, чи це твоя майбутня дружина, чи чоловік?
Коли ти стаєш на шлях світла, то можеш розпізнати чимало речей. Якщо люди дотримуються передшлюбної чистоти, у їхніх серцях розвивається благовоління, любов і повага до іншої людини. Колись була традиція і обряд заручин. Коли молода пара заручалася, то обоє людей розуміли, що за певний час вони одружаться, тому готували своє серце одне одному. Чистоту Господь пропонує для того, щоб ми стали зрячими. Дотримуючись чистоти, люди стають душевно і сердечно єдиними. Свята Тайна подружжя означає, що її варто розпочати у святі і так прожити. Це з однієї сторони і символ, і те, до чого ми покликані. Хтось скаже, що це неможливо, і я підтверджу, що так, по-людськи неможливо, але я точно знаю, що з Богом можна так прожити життя, щоб не змарнувати жодного дня. Цей шлях дуже подібний, коли йдемо вдень і вночі. Тільки вдень на своїй дорозі бачимо всі перешкоди, а вночі – ні. Дуже гарно пояснив це Симеон Новий Богослов. Ти можеш йти шляхом, спіткнутися об камінь, відчути удар чужинця, тебе може вкусити гадюка. А тепер ввімкнемо світло. Ти не спіткнешся об камінь, можеш швидше наступити на голову гадюці. Звісно, Господь не дає християнам тепличних умов, але дарує Світло. Щасливі ті люди, які отримали це Світло, і мають очі бачити.
Карантин, на жаль, додав нам сумної статистики, не лише серед хворих. Зараз маємо близько 70% розлучень. Що можна порадити тим сім’ям, яких виснажує домашній карантин?
Якщо нема повітря – людина задихається, нема води – вмирає від спраги, нема їжі- гине від голоду. Якщо не сповняємо своє серце Божим Словом, наші природні ресурси вичерпуються. Таїнство шлюбу від початку є Божою славою. Двоє людей з різних сімей, різної статі і виховання творять щось єдине, їхнє життя покликане бути прославою Бога. Це не означає, що не буде перешкод, але коли ти біля джерела життя, ти сповняєшся життям. Якщо покладаєшся на власні сили, може бути ситуація, коли опинишся серед начебто близьких, але водночас чужих людей. Ісус закликає: «Прийдіть до мене струджені і обтяжені, я вас заспокою». Апостол Павло каже у посланні до галлатів, що «там, де не вистачає світла, нема ласки Божої, там розпуста, нечистота». Далі він перераховує плоди Святого Духа- любов, радість, відданість, доброта… Для того, щоб наповнити своє серце цими плодами Духа, варто щоденно спільно молитися, брати участь у Святих Тайнах, Богослужіннях. Плід – це результат того, що людина відкрилася і ділиться своїм надбанням з іншими. Якщо у нас є якесь захворювання, то ми звертаємось до лікаря, якщо у християнській родині є проблеми,варто звернутися до священика. Не тому, що він найрозумніший, а тому, що через нього проходить чимало людських історій. Досвід священика – колосальний, бо його покликання – привести людину до Христа. Якщо відчуваємо виснаження, маємо відкрити своє серце на Бога, саме тоді відбудеться наше відкриття до щастя.
Спілкувалася Юліана Лавриш
Фото із Фейсбук-сторінки парафії Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ та мережі Інтернет
Повязані записи
