Про події Великого четверга, зокрема особливості його літургійного дня: обряд омивання ніг, Утренню страстей, встановлення тайни Євхаристії, день священства. Також про страсті Христові, сум, радість і про те, в чому полягає справжня чистота Великого четверга говоримо в ексклюзивному інтерв’ю з о. Василем Рудейком, доктором богослов’я і завідувачем кафедри літургійних наук УКУ.
Отче, Великий четвер часто називають Літургією року. Чому властиво так, і чому його називають Великим?
Я не знаю чи його називають Літургією року, тому що все таки центральним Богослужінням є Пасхальна Літургія. З неї починається літургійний рік, але зрозуміло що літургія Великого четверга є дуже особливою, бо вона розповідає нам про ніч в яку Христос встановив Пресвяту Тайну Євхаристії розділивши з апостолами вперше хліб і вино в контексті своїх страждань. В цей момент Він перетворив тіло в хліб, а вино в кров. Ось в цьому її особливість. Насправді, Великим називається кожен день цього тижня. Ми звикли називати його Страсний тиждень, але насправді, в літургійних книгах вони всі називаються Великими, тому що це є унікальний тиждень – тиждень страстей Христових, терпіння, в якому відбулося таїнство спасіння один раз і назавжди і в ньому тепер ми можемо щораз брати участь через літургійне святкування: наприклад щоденна Літургія, Таїнства Хрещення, Миропомазання. Власне в Пасхальну ніч люди вперше хрестилися після довгого періоду приготування. Три роки готувалися катехумени до Хрещення і вони мали велике свято.
Як властиво виглядає літургійний день у Великий Четвер?
Літургійний день виглядає так само як і в інші дні цього тижня. Власне ми звикли називати Великим Четвергом літургію встановлення Євхаристії, але насправді це п’ятнична літургія, бо вона служиться у вечорі з четверга на п’ятницю. В сам Великий Четвер є літургія Преждеосвячених дарів, що звершується в середу ввечері, відтак є Повечіря, Утреня, Часи і ввечері служимо Літургію встановлення Євхаристії. Це вечірня з Літургією Василія Великого, на якій ми якраз і згадуємо вперше звершену Літургію Христа разом зі своїми апостолами. Але також є і особливі Богослужіння, які звершуються з четверга на п’ятницю: Літургія посвячення мира, яка відбувається в митрополичих, або патріарших храмах. У нашій Церкві Патріарх освячує миро, яке потім використовується у Таїнстві Миропомазання. Також маємо обряд «омивання ніг». Він також звершується в Катедральних храмах, або монастирських. Хоча наприклад в Римо – Католицькій Церкві після ІІ Ватиканського Собору (після реформи) – це служіння може звершуватися і на парохіях. Це гарне і душевне Богослужіння, яке нагадує нам про те, що ми як християни повинні служити один одному.
Розкажіть, будь ласка, детальніше, як воно відбувається, і як це буде виглядати в умовах карантину цього року?
Правдоподібно цього року не буде відбуватися чин обмивання ніг. Проте зазвичай у храмі збирається 12 священників. Єпископ чи Патріарх під читання Євангеліє, в якому говориться про обмивання ніг, по черзі обмиває ноги священикам і витирає їх рушником. Практично таке театралізоване дійство події, яка відбулася в Христа з його апостолами. Чуємо діалоги між Петром і Христом, в яких Христос як священик каже, що якщо він не обмиє йому ноги, то він не буде чистим.
Якщо ще повернутися до утреньої Страстей, то в чому її зміст, і чому саме 12 Євангелій читається під час неї ?
Утреня Страстей – дуже древнє Богослужіння. В давнину це була своєрідна Хресна Дорога. Вона починалося із світлиці в якій Христос звершив Євхаристію і проходила по місцях страждання Ісуса Христа: від Гетсиманського саду до палацу первосвященика, а також від палацу первосвященика до Пилата, від Пилата до інших місць і в кожному з тих місць робили зупинку та читали уривок із Святого Євангелія. Кількість тих Євангелій в продовж історії могла бути різною. В найдавніших згадується лиш 7 або 8 Євангелій. Є серії з 11 Євангелій. Наша традиція передбачає 12 Євангелій. Це є з 4 Євангелій вибрані уривки, які розповідають історію страждання Ісуса Христа практично від Його ув’язнення і аж до розп’яття та вкладення в гріб.
По суті у Великий Четвер, ми бачимо події Тайної вечері, зокрема встановлення Євхаристії, і також цей день називають днем встановлення Тайни священства. Чому так?
Насправді це є дуже пізня традиція пов’язування цього дня із днем священства. Ніякі літургійні тексти про це не говорять. Це є традиція Римо – Католицької Церкви. Практично після ІІ Ватиканського Собору і пов’язана вона тісно з Літургією освячення мира. Початково цей день вважався не стільки днем священства клиру, як днем загального священства вірних, яким ми помазуємося через освячення мира. За Папи ПавлаVI акцент із загального священства змістився на священство клиру, зокрема і через запровадження традиції співслужіння священиків, яка до того часу була невідома римській церкві. Я щороку нагадую про те, що наша традиція потребує реформи. Щоб це була не просто якась канонічна згадка про священство, щоб наші молитовні тексти також про це говорили.
Якщо ми вже говоримо про священство, в контексті цього як на вашу думку розпізнати покликання до священства? Який ваш особистий досвід? Чи можете поділитися, як ви розпізнали своє покликання?
Я не знаю як про це говорити. Є люди, які дуже легко про це говорять. Мені про це говорити є складно, оскільки воцерковленою людиною я був завжди, позаяк походжу з давньої дяківської родини. Бажання стати священиком не з’явилося автоматично. Пройшло досить часу і вагань, які були в мене. Проте в одну мить відчув, що повинен це зробити. Це я називаю покликанням бути готовим діяти в імені і бажанні Христа. Це дуже відповідальна річ і мені вона не вдавалася легко.
Якщо ми говоримо про страсті, то знаємо, що Христос Воскрес один раз і назавжди відбулася ця подія, але для чого людям переживати страсті щороку. Ми чуємо в літургійних текстах доволі парадоксальну річ, що з любові Христос спішить на страсті. Як це розуміти?
Це дуже глибоке запитання на яке однозначної відповіді не буде. Для чого нам це робити? Для того щоб згадати, що Христос для нас і за нас пішов на страсті. Кожне літургійне святкування має два аспекти. Насамперед згадуємо подію, яка відбулася, а з іншого боку ми пробуємо самі стати учасниками цієї події. Через благодать Господню ми можемо ототожнювати свої відчуття з відчуттями Христа. Апостол Павло говорить: «пам’ятайте, якою ціною ви відкуплені». Ця пам’ять має бути не лише символічною.
Традиційно Великий четвер асоціюється зі сумом? Чи правильно це? Що нам робити з християнською радістю у Великий тиждень?
Радіти тоді, коли когось розпинають є дуже неприродньо. Людина є істотою співчутливою. Навіть до ворогів ми маємо співчуття, коли вони мучаться. А тут йдеться про Богочоловіка, який задля нас пішов на хрест. Взяв за нас на себе відповідальність за наші гріхи і за нашу недолугість. Тому певна нотка суму в цьому є. Не через те, що Христос страждав, а через те що Його страждання є наслідком наших гріхів. В літургійних і молитовних текстах це дуже чітко відображено: «не плачте наді мною, а заплачте над собою». Наш сум має полягати в тому, що нам до досконалості ще дуже далеко. Кожна наша недосконалість і гріховність знову і знову потребує відкупительної дії Христової жертви.
Великий четвер у нашому народі насамперед сприймається як «чистий» четвер. Тобто маємо традиції прибирати домівки. Проте, чим насамперед для християнина повинен бути цей день? Що ми би мали робити впродовж дня?
Для справжнього християнина чистий четвер є моментом очищення внутрішніх посудин, а не зовнішніх. Насамперед потрібно бути готовим до участі в Літургії становлення Євхаристії. Ми про це забуваємо. Часто так є тому, тому що час проведення цих Літургій є незручним, їх моляться зранку, незважаючи на те, що це вечірня Літургія. Загалом важливо прибирання так собі спланувати, щоб до початку Літургії все завершити і починати разом з Христом вмирати і воскресати для того, щоб спастися.
Підготували Христина Кутнів, Ігор Потерейко
Повязані записи
