На цьому наголосив о. Віталій Храбатин, референт зовнішніх зв’язків ПМВ УГКЦ , під час першого дня онлайн-реколекцій на ютуб-каналі “Вітер-на-дії”.
Дні Великого посту є для нас дуже доброю нагодою крокувати спільно за Ісусом. Крокувати – це означає мандрувати, а мандрівка завжди є цікавою. Ісус завжди провадить нас нашою дорогою. Мандрівка, яку ми розпочали з Ісусом – це мандрівка нашого життя. У ній Христос приходить до нас, стає поруч і починає разом з нами крокувати. Тому період Великого посту – це час крокування за Ісусом. Найперше з почуттям вдячності збираємося біля нашого учителя для того, щоб побачити те велике добро, яке він зробив для кожного з нас, а також захопитися нашою власною історією життя і покликання. Це не є бездоганне покликання, чи безпомилкове. Покликання, яке відкриває нам Бога і смак життя. Цей тиждень, який ми обрали, щоб спільно крокувати хочемо розважати над тим наскільки ми перебинтовані довірою. Ми з досвіду знаємо, що коли хтось є перебинтований, то це означає ,що він був на початку зранений. Хто завдав нам цієї невидимої рани, яка присутня в нас? Страх. Саме тому ми будемо розважати над страхом, який зранює нас від самого дитинства. Усі ми пам’ятаємо досвід одинокості і самотності, який кожен з нас перейшов. В цей момент ми починали кричати і плакати, тому що ми потребували, щоб хтось був поруч з нами. Ми потребуємо того, кому можемо довіритися, до кого можемо протягнути нашу руку. Ми потребуємо, щоб довіра перебинтувала наші рани, які приховані у серці. Любов направду зцілює. Вона дозволяє нам відважно іти вперед, незважаючи на рани за прикладом Воскреслого Христа. Рани нікуди не зникають. Ісус показує нам рани. Проте вони стають місцем, яке захищає і веде. У різні періоди нашого життя ми можемо по-різному приховувати страх, проте він завжди у нас присутній. У присутності ближнього наша відвага зростає і страх вже не видається таким страшним. Передусім розважмо сьогодні над страхом. У Біблії є чимало місць, в яких Бог звертається до нас “не бійся”! Щоразу, коли Христос кликав когось за собою, то він говорив: “Не бійся, ходи”, або “не бійся, повір”. Що говорить Біблія про страх? Бачимо історію Адама, який не послухав Бога і з’їв заборонений плід і злякався. Він почав ховатися. Так і ми у наших немочах і слабкостях ховаємося одні від одних, бо боїмося бути осудженими і відкинутими. Бог постійно повторяє “не бійся”! Бог нас чує. А не боятися – означає довіряти.
Я би хотів, щоб сьогодні кожен себе запитав чого він боїться. Що є моїм найбільшим страхом? А після цього вдивляючись в Ісуса Христа сказав: “ Господи, допоможи мені подолати мій страх”!
Повязані записи
