У міському просторі Львова, який умовно можна окреслити формулою C3 (вул. Снопківська, вул. І. Свенціцького й вул. В. Стуса), наче у бермудському трикутнику, загубилась від людського ока надзвичайно цікава й незнана для більшості львів’ян історія. Мова зараз про потенційний храм, який, врешті, став Палацом спорту. Стінам святині, яку починали будувати за одного державного утворення, довелося шукати місце і призначення в будівельних схемах та проектах вже зовсім іншої держави. Яким чином згадані речі поєднуються і який стосунок це все має до духовного життя у давньому Львові, навіть давньому і сучасному, зараз спробуємо розібратися.
Передісторія та підготовка до побудови сакрального комплексу
Практично впродовж усієї історії про Львів говорили як про місто, яке розвивається. Цей процес супроводжувався і зростанням кількості храмів, і розширенням мережі християнських осередків. Останнє спостерігалося і в ХХ столітті, хоч далеко не завжди знаходило своє логічне завершення. Так, 10 травня 1921 року дозвіл на будівництво костелу отримали представники згромадження отців місіонерів. Для них, які в перші десятиліття ХХ століття відзначалися особливою активністю у львівському районі, що знаний як Софіївка, згаданий дозвіл став надзвичайною і вкрай довгоочікуваною подією. Згадані монахи дуже довго йшли до такого стану речей. По-перше, вони робили спроби отримати парафію при костелі св. Єлизавети, що закінчилося невдачею. По-друге, дуже цікавились костелом св. Софії, що мало перемінний успіх. У останньому їхні зусилля навіть зійшлися з бажанням римо-католицького архієпископа Юзефа Більчевського щодо створення нової церковної одиниці при храмі св. Софії.
Впродовж певного часу отці місіонери навіть ділили костел св. Софії із представницями згромадження сестер Милосердя. Там вони провадили богослужіння й опікувалися вірними. Такою ситуація була від 1915 і до 1919 року. Весь цей час отці місіонери також шукали територію під побудову власної святині на Новому Львові та на Софіївці. Розглядалась навіть ідея, як варіант, про побудову нового храму на місці давнього костелу св. Софії/розширення чинної святині або ж побудова нового костелу поруч із давнішим. До найбільш радикальних варіантів не дійшло – все завершилося лише утворенням парафії св. Вінсента де Поля (серпень 1933 року).
Етап будівництва святині
Наскільки непростою була передісторія, такою ж складною виявилась і історія будівництва костелу св. Вінсента де Поля у Львові. Ділянку під храм виділили на вулиці Снопківській (тепер вул. Стуса), а на місці вірогідного будівництва ще у 1919 році встановили дубовий хрест висотою 10 метрів. Однак, даний процес аж надто затягнувся – виникали перешкоди, розглядалися різні можливі варіанти і ін. Навіть на сам конкурс було подано аж 20 проектів – тобто вивчати було що й вибирати було з чого. Врешті, храм зводити почали, але аж у травні 1938 року – за проектом львівського архітектора Тадеуша Теодоровича-Тодоровсього.
Будівельними роботами керував Максиміліан Кочур, за обчислення відповідав Адам Курилло. Цей проект був дійсно унікальним та неповторним, а святині подібного типу у Львові на той час не було. Костел планували на 5 тисяч осіб, він мав мати надзвичайно сучасний вигляд. До західного боку святині планували прибудувати домінуючу монументальну вежу.
Щоправда, не так багато з запланованого вдалося реалізувати. Через початок війни будівельні роботи не протривали довго. До вересня 1939 року встигли вибудувати лише цокольний поверх, тобто нижню частину святині. Надалі, з перервами, роботи тривали до 1946 року. Нацистська окупаційна адміністрація підтвердила чинні будівельні дозволи. Відтак зберігалась надія, що храм буде добудовано. Однак, роботи відбувалися повільно, що цілком логічно для воєнного часу. До того ж, до міста повернулися інші окупанти. За СРСР продовження будівництва храму визнали недоцільним. Врешті, недобудований костел взагалі закрили. У 1950-х роках на цьому місці знаходився винний склад.
Характерно, що хоч святиню так ніколи й не добудували у початковому її задумі та значенні, але її стіни все одно освятили.
Це сталося 20 липня 1941 року стараннями римо-католицького єпископа Болєслава Твардовсього.
Спортивний клуб і плавальний басейн
У 1972 році знову пригадали про колись закинуту недобудовану святиню. Відтак на основі цокольного поверху споруди почали нове будівництво. Очевидно, зважаючи на сутність чинної влади, про костел мова вже не йшла. Замість костелу св. Вінсента де Поля планували звести палац спорту для товариства “Трудові резерви”.
Проект останнього розробив архітектор Станіслав Соколов.
Будівлю бачили цегляною і чотириповерховою. На цокольному поверсі колишнього костелу постали вестибюль та басейн довжиною 25 метрів. На вищих поверхах розташовані спортивні зали. Оскільки головний фасад засклили, зали мають досить гарне освітлення. Також у радянський період в даній будівлі функціонувало кафе “Ровесник”.
Вже у період незалежності це приміщення стало палацом спорту “Гарт”. Подекуди тут відбуваються реставраційні роботи. До прикладу, у вересні чинного року, для оновлення, знімали барельєф авторства тернопільського скульптора Івана Козлика.
На сам кінець, цікаво зауважити, що непроста та мінлива історія описаного тут сакрального архітектурного комплексу, десь і в чомусь, є ще й повторенням історії місцевості. Так тому, що нинішня вулиця В. Стуса є відносно новою у нашому місті. Довгий час вона була частиною Снопківської й лиш у 30-х роках ХХ століття почала жити самостійним життям.
Євген Гулюк
Більше інформації можна отримати з наступних матеріалів:
- Легін С. Костел св. Вінсента де Поля, або палац спорту “Трудові резерви” // Фотографії старого Львова, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/kostel-sv-vinsenta-de-polya-abo-palats-sportu-trudovi-rezervy/
- Лемко І. Вулиця Стуса // Львівська газета, 7 вересня 2007. – №173.
- Тадеуш Теодоровіч-Тодоровський // Львів. Архітектура модернізму [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://modernism.lviv-online.com/tadeush-teodorovich-todorovskyj/
- Федина М. Біля УКУ створять унікальний громадський простір. Візуалізація // Твоє місто, 2016 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://tvoemisto.tv/news/u_lvovi_vidrodyat_bezimennyy_skver_vizualizatsiya_76541.html
- Харчук Х. Вул. Стуса, 2 — будинок спортивного клубу з плавальним басейном // Інтерактивний Львів [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://lia.lvivcenter.org/uk/objects/stusa-2-sp/
Фото із https://uk.wikipedia.org/
Повязані записи
