В багатьох минулих нотатках ми писали про Святі Таїнства. Зокрема і про Святе Таїнство Шлюбу, включно із Чином вінчання. Також про те, що люди, які вступають у християнське подружжя не завжди докладно розуміють того, для чого вони вінчаються і до чого Вінчання їх, як християн, зобов’язує.
Читайте також: Що Бог з’єднав – людина нехай не розлучає
Сьогодні спробуємо поговорити про те, що зазвичай Вінчанню передує, принаймні у Католицькій Церкві (оскільки із ситуацією в Православних Церквах в цій темі не знайомий) – про передшлюбні науки.
Ті, хто брав шлюб в УГКЦ, принаймні в останні 5-10 років, той знає, що одним із документів, котрий майбутні молодята мають принести у канцелярію парафії, на котрій будуть вінчатися, є посвідчення про проходження передшлюбних наук.
В кожній єпархії такі науки організовуються по-різному. Наприклад у Львівській архиєпархії, зокрема у Львові, науки проходять чи не в кожній парафії окремо, натомість у Стрийській єпархії УГКЦ діє Центр Передподружнього Приготування, філії якого є у всіх п’яти районних центрах єпархії.
Отож, що таке передшлюбні науки, для чого вони потрібні і чи потрібні взагалі?
Дуже часто доводилось особисто чути нарікання чи то нововінчаних, чи потенційних молодят чи їхніх батьків. Мовляв чому не можна просто прийти до церкви і повінчатись? Для чого потрібні ще якісь науки, котрі «ускладнюють життя»..? Очевидно, що питання цілком нетактовне, та все ж дуже типове для Галицького краю, де причиною відвідування храму і прийняття святих Таїнств є такі супервагомі аргументи як «всі так роблять», або «що люди скажуть».
Так от, якщо Церкву трактувати як комбінат із надання ритуальних послуг, а вінчання – як напівмагічну, незрозумілу, проте необхідну і «традиційну» рутинну процедуру – тоді передшлюбних наук справді не треба. Проте, якщо трактувати Подружжя у автентичний спосіб – як одне із семи Святих Таїнств, то питання про потрібність чи непотрібність передшлюбних наук відпадає саме собою.
Адже уділяючи Святе Таїнство руками свого служителя Церква не просто «проводить ритуал», але засвідчує перед лицем Божим створення нової християнської сім’ї. Тому й чується у обов’язку перед уділенням Таїнства докладно навчити потенційне подружжя того, що ж насправді означає бути «християнською сім’єю».
І тут уже постає питання особистого вибору, особистих стосунків із Богом і особистого пережиття свого християнства. Що для мене і моєї половинки важливо. Просто прийти до Церкви, щоб там нам «щось заспівали», раптом допоможе і життя буде щасливішим? Чи ми справді хочемо бути справжнім християнським подружжям і будувати своє сімейне життя на засадах Божого Об’явлення.
Адже саме цього передшлюбні науки і навчають. Якою має бути християнська сім’я. Як християнське подружжя має поводитись у сучасному світі, як провадити сімейне життя у однозгідності зі Словом Божим. В тракті цих наук викладаються основні біблійні, канонічні, догматичні, моральні, біоетичні, психологічні та інші засади християнського подружжя. Благословляючи нове подружжя через уділення Святого Таїнства Церква стає співвідповідальною за це подружжя, а отже – мусить застосувати всі методи, аби перед вінчанням показати і навчити майбутніх молодят того, що ж автентично означає Християнський шлюб.
І тут вибір за кожним – сприймати ці науки як формальність, чи справді перейнятись своєю християнською ідентичністю і спробувати максимально скористатись із науки Церкви, котра навчає тих, за кого після уділення Таїнства буде відповідальна.
Не нехтуймо хорошою можливістю. Бережімо свою християнську ідентичність. Не перетворюймо корисну річ у формалізм.
Вибір за нами…
Володимир Мамчин
Повязані записи
