Був чоловік, посланий Богом, ім’я йому – Йоан. Прийшов він свідком – свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували. Не був він світло – був лише, щоб свідчити світло
(Йо.1,6-8)
Дружба ж молодого, що стоїть та й слухає, вельми на голос молодого радіє. Отака й моя радість, що оце сповнилося! Йому треба рости, мені ж маліти.
(Йо.3, 29-30)
Сьогоднішнім днем, фактично, закінчуємо цикл Різдвяних свят. Хоча за давньою традицією Церкви у Галичині вітатися християнським привітом «Христос Рождається» та колядувати можна ще майже цілий місяць – до 15 (за Юліанським календарем 2 лютого) – свята Стрітення Господнього. Та все ж сьогоднішнє свято – Собор Йоана Хрестителя є тим, котре завершує святкування, що ми розпочали 6 січня. У цей день пропоную нам поміркувати над постаттю Йоана Хрестителя.
І сам Христос, і Його Церква оцінюють особу Йоана Хрестителя дуже високо. Наш Спаситель говорив: “Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Хрестителя” (Мт. 11, 11). Таким чином Господь Ісус Христос вшановує свого Предтечу, називаючи його найбільшим серед народжених. Та й Христова Церква відзначає Йоана особливим чином, адже зазвичай, коли вшановується пам’ять того чи іншого святого, то це вшанування відбувається у день його чи її смерті – народження до вічності, натомість є лише троє людей, окрім дня смерті яких Церква відзначає також дні народження, – це Господь наш Ісус Христос, Пресвята Богородиця та власне Йоан Хреститель. Вже з огляду такого особливого вшанування Церквою і самим Господом Ісусом можемо судити, що Йоан Хреститель був особистістю непересічною.
Народжений, як і Діва Марія Богородиця, від старих батьків, котрі в природний спосіб явно не могли зачати та народити дитину. Ще в лоні матері він починає здійснювати місію всього свого життя – бути поряд із Спасителем та голосити Його обраність як Христа. Вже під час візиту матері Божої Марії до матері Йоана Єлизавети «дитя здригнулось у її лоні, почувши привіт Марії» (пор. Луки 1). Різдво Йоана позначається особливим чудесами – німотою його батька Захарії, а згодом – здатністю пророкувати, та слова, котрі вказали на місію Йоана: «…а ти, дитино, пророком Вишнього назвешся» (Луки1).
Про подальше життя Хрестителя Святе Письмо не каже нам нічого, натомість натрапляємо на нього уже як на того, хто прийшов із пустелі, де жив та подвизався, мав учнів та хрестив «на відпущення гріхів». Уже з опису одягу та харчування Йоана можемо зробити про нього висновок, як про великого аскета. Відтак Йоан буде тим, хто охрестить у водах Йордану Предвічне Боже Слово, хреститиме і проповідуватиме та говоритиме правду в вічі усім, аж поки не поплатиться за це ув’язненням а згодом і обезглавленням.
Та в цей день хотілося б звернути особливу увагу на дві речі в особі Йоана. Перша – усвідомлення своєї місії і скромність у її виконанні. Йоан був покликаний проповідувати Христа, «Готувати Йому дорогу», про що і сам казав: „Голос вопіющого в пустині: Готуйте Господеві дорогу, вирівняйте стежки його, – так виступив Йоан, христивши у пустині та проповідувавши хрищення покаяння на прощення гріхів”(Мр. 1,3-4). З подальших глав Євангелія дізнаємось, що на той момент у Йоана вже були учні, та він був досить «популярним» проповідником. Міг би загордіти, зосередити увагу на собі. Натомість був вірний своїй місії до кінця і усвідомлював, що є лише інструментом у Божих руках. Вже при першій зустрічі Йоан чітко заявляє, що Ісус «сильніший» за нього і що він не достойний «розв’язати ремінця його сандалій». В третьому розділі Євангелія від Йоана зустрічаємо вже «ревнощі» Йоанових учнів щодо проповіді Ісуса, та Йоан, як смиренний Господній слуга, ставить все на свої місця: Прийшли вони до Йоана та й кажуть йому: «Учителю, отой, що був із тобою по той бік Йордану й що про нього свідчив ти, – он він христить, та й усі до нього йдуть.» Йоан же у відповідь промовив: «Не може людина щось приймати, коли не дано воно їй із неба. Самі ж свідчите мені, що я казав: Не Христос я, лише послано мене поперед нього. У кого молода, той і молодий. Дружба ж молодого, що стоїть та й слухає, вельми на голос молодого радіє. Отака й моя радість, що оце сповнилося! Йому треба рости, мені ж маліти.» (Йо.3, 26-30). Як майбутній священик дуже хочу брати приклад із такої постави Йоана. Адже, мабуть, найгіршим є те, коли покликаний проповідувати Христа починає проповідувати себе і стоячи за престолом затуляє людям Бога. Бажаю всім, хто має місію проповідувати Христа, наслідувати поставу Йоана Предтечі.
Іншою особливою рисою Йоана є його радикальна правдомовність, без огляду на наслідки. Очевидно, що є в пам’яті уривок Євангелія від Марка, котрий читається в день Усікновення голови Йоана Хрестителя. Він не боявся вказати правителю на його гріх перелюбу. За це і поплатився, бо не лише Іроду, але і його коханці Іродіаді така правда була невигідною. Далі ми знаємо – бенкет танець дочки Іродіади, обіцянка Ірода виконати будь-яке бажання і у фіналі – відтята голова Предтечі на полумиску.
Що ми можемо навчитись із життя Йоана? По-перше, сумлінно, щиро, а головне – смиренно виконувати свою місію, не впадаючи у «зіркову хворобу», а, по-друге, – говорити правду скрізь і всюди. Так, за це можна гірко поплатитись, але як і він виконати місію, покладену на нас Богом. Чого всім нам бажаю!
Володимир Мамчин
Повязані записи
