Великдень – це особливий час, приготування до якого посідають чільне місце у житті кожного християнина. В аспекті духовному важливим є шлях Великого Посту, сходинками якого наближаємося до Воскресення через молитву і Святу Тайну Покаяння. Але також дуже важливим є інша сторона приготування – фізична, і вона вимагає великої праці, уваги та наснаги.
Кожна господиня, без сумніву, має власні секрети випікання паски, декору кошика, писанкування та святкового гардеробу, але існує загальноприйнята традиція великого прибирання – прання, шиття і вимивання кожного закутку. І саме в рамках цього процесу існує майже ритуальна передвеликодня місія – вимити вікна у домі.
Власне, ці міркування з’явилися в мене саме в процесі полірування чергової шиби – я люблю фізичну працю, результат якої видно одразу, як от вимивання вікна, крізь яке все стає чітким і сяючим. І саме тут зародилася цікава думка. Це геть недаремно, що саме Великдень покликає ретельне очищення – не лише зовні, а й усередині.
Щоб добре бачити світ, вікна необхідно мити часто, інакше осад лише наростатиме – його помножуватимуть дощі, вітри і пилюка з полів, по дрібній порошинці замулюватимуть видимість, допоки крізь них не перестане бути видно взагалі. Що це значить у контексті Великодня?
Очистити від бруду власну душу – це благословення Сповіді, і вона необхідна для того, аби одного весняного ранку спромогтися узріти світло Воскресення. Це нескладно. Шлях до сповідальниці не дуже далекий, але іноді дуже складний. Здається, що можеш зірватися з підвіконня і скалічитися. Або байдужієш, споглядаючи на вікнах плями, і відкладаєш із дня на день цей акт волі, аж допоки стає невідворотно пізно.
Щоби бачити світ у його красі, щоби бачити кожну людину у світлі Любові Творця, необхідно часто очищувати душу. Щоби бачити, треба розплющити очі. Що зараз відбувається у тобі? Що із лінзами твого серця? Чи можеш ти бачити крізь них? Чи, можливо, вікна твоєї душі схожі до отих уламків чортового дзеркала із казки, крізь які можна усе бачити лише викривленим і потворним? Це питання значно важливіше зовнішньої чистоти, хоча розуміння чистоти можливе лише у гармонії й повноті духа і тіла, у ціломудрії.
А знаєте, як мити вікна найдієвіше? Це коли двоє осіб з двох сторін полірують шибу, відтак виявляючи дрібні помарочки чи плямки одночасно і відразу вичищаючи їх. Іноді з протилежної сторони видно хибу, якої ти при собі не можеш помітити. Тоді потрібен приятель, що допоможе відразу поправитися. Хіба не чудова метафора сповіді? Двоє сходяться, аби з ласки Духа Святого побачити – а Господь перебуває між ними, досконала Краса й Чистота, що єднає і зціляє – обох! В сповіді теж дуже важлива допомога збоку, аби відчути фізичну присутність Бога у Його Любові. Почути Його голос у слові, яке промовляють людські вуста саме для тебе. Це велике Таїнство чистоти, після якого наступає почуття тихого миру і світла – як отого, що безперешкодно заповнює кімнату. І серце теж.
Тільки важливо не відкладати це на останній момент, не легковажити і не боятися. Аджеми так потребуємо справжнього Воскресення!
І якщо очі є дзеркалом або вікном душі, то і їх треба щиро і часто омивати, аби правдиво бачити. Задля цього Господь дарує Сам чудовий дар через зворушення, благодать і Милосердя, які не мають кінця:
«Сльози дай мені, Боже, як колись жінці грішниці, і сподоби мене обмити Твої ноги, які визволили мене від обманного шляху, і приносити Тобі, як запашне миро, життя чисте, проведене у покаянні, щоб і мені почути жаданий Твій голос: «Віра твоя спасла тебе, іди в мирі». (Тропар на Великому Повечір’ї)
Автор: Марія Цьомик
Повязані записи
