21 вересня* Церква східного обряду відзначає празник Різдва Пресвятої Богородиці. Варто зазначити, що це свято для нас містить чимало сенсів та аспектів для роздумів.
У Євангеліях маємо дуже мало згадок про Пресвяту Богородицю. Насправді, якщо вчитатися у тексти у всіх представлених Церквою Євангелій, то про Богородицю не так багато знайдемо фрагментів, очевидно, що євангелисти мали на меті більше уваги зосередити на особистості Ісуса Христа, щоб вповні виконати свою місію. Тому історія свята має витоки із апокрифічної літератури, а саме – “Протоєвангеліє Якова”. Історія приписує встановлення свята Різдва Пресвятої Богородиці імператору Маврикію . Це припадає приблизно на кінець VI – початок VII століття, хоча відомо, що вже Роман Сладкоспівець писав піснеспіви, зокрема кондак, що є церковною піснею, в якій оспівується подія народження Пресвятої Богородиці.
Молитва неплідного подружжя. З “Протоєвангелія Якова” ми дізнаємося, що Пресвята Діва Марія народилася в невеликому Галілейському місті Назареті, яке було в юдеїв у зневазі (Євангеліє від Івана 1:46). Батьками Її були праведні Йоаким і Анна. Чоловік і жінка були бездітні, тому що свята Анна була неплідна. Досягши похилого віку, Йоаким і Анна не втрачали надії на милість Божу, твердо вірячи, що Богові все можливо, і Він може порятувати Анну від неплідності навіть у її старості. Святі дали обітницю присвятити Богові для служіння в храмі дитя, що їм пошле Господь. Бездітність вважалася в єврейському народі покаранням Божим за гріхи, тому святі і праведні Йоаким і Анна терпіли несправедливі ганьблення від інших. В одне зі свят старець Йоаким приніс в Єрусалимський храм свою жертву в дарунок Богові, але первосвященник не прийняв її, назвавши Йоакима недостойним, через його бездітність. Святий у глибокому горі пішов у пустелю і там зі сльозами молився Господу про дарування дитяти. Свята Анна, довідавшись, що відбулося в Єрусалимському храмі, гірко плакала, однак не нарікала на Господа, а молилася, закликаючи на свою родину милосердя Боже. Господь виконав їхнє прохання.
Діва, що народжує. У 12 років Марія дала обітницю вічного дівоцтва. Після досягнення Марією повноліття їй знаходять старого чоловіка Йосипа Обручника, що поважає її обітницю. У його домі Марія працювала над пурпурною пряжею для храмової завіси, під час прядіння відбулося Благовіщення. Пригадуємо, що коли ангел говорить Марії про її місію, вона беззастережно каже своє “так”, не ставлячи додаткових запитань, не думаючи про наслідки і бачення оточуючих.
Богородиця є “брамою, що звернена на Схід”. Різдво Божої Матері ознаменувало настання часу, коли почали виповнюватися великі і втішливі обіцянки Божі про спасіння роду людського. Ця подія наблизила на землі благодатне Царство Боже, царство істини, благочестя, чесноти і безсмертного життя. Народження Пресвятої Богородиці Марії служило передоднем народження Сонця правди – Христа. Воно означало наближення часу руйнування гріха, осуду і смерті, що тяжіли над людьми, вказувало на швидке сходження Божого благословення і вічного життя на землі. У випадку свята Різдва Пресвятої Богородиці, хоча в Євангеліях знаходимо обмаль образів з її життя, зате святі отці знаходили багато прообразів Богородиці у Старому Завіті. Вона «і храм єрусалимський», «і посудина», в якій зберігається манна, що є образом Христа, і «розквітлий жезл Аарона», і «брама, звернена на Схід», через яку повинен прийти Христос.
Празник відчиняє нам двері літургійного року. Це свято є першим ключовим празником нового літургійного року. Воно немовби відчиняє нам двері до історії спасіння людства через історію народження тої, яка стане Матір’ю Спасителя. “Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселеній, з Тебе бо засяяло Сонце правди — Христос Бог наш, і, зруйнувавши клятву, Він дав благословення і, перемігши смерть, дарував нам життя вічне”, – чуємо у тропарі свята.
Підготувала Юліана Лавриш
* З 1 вересня 2023 року набуває чинності календарна реформа, за якою Різдво Пресвятої Богородиці святкують 8 вересня.
Повязані записи
