Мозаїка повсякденного чи святкового життя багатонаціонального й багатокультурного міста – це питання завжди цікаве. Особливо, якщо говорити все ж про урочисті та святкові дійства. Робочі будні та повсякденна рутина ставлять всіх у рівні умови – на роботу потрібно прийти вчасно і свої обов’язки виконувати сумлінно. Ну а в святковий період, звично, виходять на поверхню всі відмінності між культурами, у багатонаціональному місті такий час взагалі перетворювався у справжній парад звичаїв. При цьому, волею-неволею, такі дійства часто могли мати характер публічних маніфестацій та самовираження того чи іншого народу, підкреслення його відмінностей. Й давній Львів у зимовий період тут чи не найбільш красномовний приклад. Коли католицьке населення міста уже приступало до роботи, християни східного обряду ще святкували. Лише після “того третього празника”, який був знаковим велелюдними заходами, населення міста поступово поверталося до рутинного повсякдення. Отож, про окремі традиції святкування Богоявлення у Львові зараз поговоримо.
Богоявлення на Галицькому передмісті і на Ринку
Свято Богоявлення, коли під час хрещення Ісуса в Йордані Бог явився присутнім у всіх іпостасях святої Трійці – Бог Отець, Син і Дух Святий, більше відоме на наших теренах під назвою Йордан. З цим християнським святом пов’язано безліч традицій та процесій. Львів має дуже давню публічну традицію освячення води на Йордан. Зокрема, зустрічається інформація про те, що, чи не вперше, освячення води представниками русинської спільноти давнього Львова здійснювалося біля церкви Богоявлення, що знаходилася колись на Галицькому передмісті Львова (район вулиці князя Романа сьогодні). Вірні збиралися біля цієї святині і там, на березі потоку Сороки, освячували воду на Богоявлення. До львів’ян часто приєднувалися й жителі близьких і далеких околиць.
Був період, колись міська влада забороняла публічні освячення води і велелюдні церемонії. Це було пов’язано із значним поширенням хворіб та епідемій. У той час кожен освячував воду безпосередньо у храмі, до якого приходить. Завершальним етапом еволюції та розвитку цієї традиції стало публічне освячення води на площі Ринок у Львові, центральній площі міста. Практикувати останнє почали з австрійських часів. Це дійство було надзвичайно велелюдним, відбувалося за участі багатьох людей, духовенства, видатних представників різноманітних українських організацій.
Йордан на Ринку
Описи того, як виглядав львівський Йордан залишали вже починаючи від кінця XVIII століття. Щоправда, більш детальними є ті з них, що стосуються ХІХ і особливо ХХ століття. Освячення води на площі Ринок у Львові, якщо говорити про русинську (українську) спільноту міста, звично, відбувалося біля криниці, що колись існувала недалеко від будинку товариства “Просвіта” (колишній палац Любомирських, сьогодні будівля копальні кави). Процесія до цієї криниці вирушала від Успенської церкви.
Це були представники духовенства і вірні. На чолі процесії йшли представники духовенства, далі цехи і братства з хоругвами, за якими йшли прихожани храмів. Відтак відбувалося посвячення води біля ратуші, а по тому процесія тричі обходила площу Ринок і поверталася до храму.
Біля давньої аптеки
Прикладом наведених вище розповідей можуть бути і події 1935 року. Тоді освячення води також відбувалося біля криниці на площі Ринок – тепер тієї, що знаходилася поблизу аптеки Михайла Терлецького (аптека “Під чорним орлом”). Це дійство мало дуже урочистий характер, всюди панувала піднесена атмосфера. Особливого духу та настрою цьому дійству додавали і погодні умови: на вулиці була сніжна і морозяна зима.
Чин освячення води біля криниці на площі Ринок звершив єпископ Никита (Будка).
Йому співслужили інші церковнослужителі. Впродовж усієї процесії хор греко-католицької семінарії виконував релігійні гімни. Були присутні на цьому публічному дійстві й журналісти. Зокрема, кореспонденти львівських видань “Мета” і “Новий час”. Представник останнього видання у своєму репортажі навіть, між іншим, відзначав, що згаданий хор був “добре вишколений”.
Зі свідчень журналістів згаданих видань дізнаємося і про те, що після освячення води біля криниці у 1935 році присутні вірні і духовенство, представники різних організацій обійшли площу Ринок. Студенти семінарії продовжували виконувати у той час релігійні пісні, колядки, а єпископ Никита (Будка) окроплював усіх присутніх освяченою водою. Журналісти нарахували тоді кільканадцять тисяч людей на Ринку, а ще зазначали, що подібні “Йорданські торжества” з великим “ентузіазмом” відбувалися в інших населених пунктах Галичини. Особливо у селах. На завершення, варто згадати і про те, що, зі слів кореспондентів згаданих видань, площа Ринок не була єдиним місцем освячення води у Львові в той рік: ідентичні процесії відбувалися на Марійській площі, що біля пам’ятника Міцкевичу, при храмі, що на сучасній вулиці Короленка і ін. Ці процесії також супроводжувалися хоровими співами, подекуди ще й оркестровою музикою.
Євген Гулюк
Більше інформації можна отримати з наступних джерел:
- Водохреща або Йордан: традиції святкування в українців // galinfo, 2021 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://galinfo.com.ua/news/vodohreshcha_abo_yordan_tradytsii_svyatkuvannya_v_ukraintsiv_358241.html
- Гулюк Є. Яким було Водохреще для львів’ян 85 років тому? // Духовна велич Львова, 2020 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://velychlviv.com/yakym-bulo-vodohreshhe-dlya-lviv-yan-85-rokiv-tomu/
- Йорданське Водосвяття // Мета. – Львів, 27 січня 1935. – С. 1.
- Свято Йордану // Новий час. – Львів, 23 січня 1935. – Ч. 13. – С. 2.
Як колись у Львові Йордан святкували // Про Львів, 2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://prolviv.com/blog/2018/01/19/iak-kolys-u-lvovi-iordan-sviatkuvaly/
Фото з: https://prolviv.com
Повязані записи
