Вкотре поговоримо про формальне, чи радше номінальне християнство. Але сьогодні копнемо трішки глибше. Зрештою тему, яку обговорюватимемо сьогодні ми вже піднімали неодноразово. Річ піде про святі таїнства, а точніше про те, котре у Катехизмовій частині подається як сьоме – останнє по рахунку – таїнство єлеопомазання. Всі інші таїнства – особливо хрещення і миропомазання, шлюб, а віднедавна і перша сповідь та святе Причастя, яке відбуваються на Літургії опісля, стали обрамлені якимось своєрідним «благочестивим шоу». Більшість наших краян відзначають ці події особливо урочисто: у всіх трьох випадках запрошуються численні гості, всі події фільмуються на фото- і відеокамери, «винуватці торжества» вдягнуті у гарний одяг (зазвичай білий) та неодмінно отримують подарунки, після «події» відбувається гучне застілля. Про єлеопомазання такого не скажеш… Характер прийняття цього таїнства цілком інший. Гостей на ньому нема, той кого помазують подарунків не отримує, застілля не передбачається, зйомки нема… Та й радісної атмосфери теж. Адже уділяють це таїнство, зазвичай, важкохворим людям. Отож: що таке єлеопомазання? Навіщо воно? Звідки взялось? Чи варто його приймати? На ці та інші питання спробуємо спільно дати відповідь.
В цілому, якщо не вникати у справжню спасительну суть святих таїнств та приписувати їм якісь напівокультні «магічні» властивості, то можна скласти ціле «альтернативне богослов’я» святих таїнств. Про це ми теж говорили не раз: хрещення і миропомазання – «щоб дитина не хворіла»; Євхаристія – майже так само, тільки з цією ж метою її приймають і дорослі: негаразди в житті – «мабуть, треба піти до Причастя», ну а попередньо до сповіді, інше «альтернативне» трактування сповіді – сеанс психотерапії, або просто хороша нагода пожалітись на всіх і вся; подружжя – «щоб добре жили, не сварились і не розлучились»; священство зазвичай не коментують, бо це святе таїнство в 99% випадків приймають ті, які справді розуміють для чого вона потрібна…
Залишився предмет нашого роздуму – єлеопомазання. Тут «народна думка» також дає своє трактування. Багато хто, мабуть, чув як чи сама хвора людина, чи родичі не відважуються запрошувати священика для уділення єлеопомазання, бо хворий чи хвора наразі «вмирати не збирається»…
Отож, що таке єлеопомазання і звідки воно взялось?
Це святе таїнство – як і всі інші – має біблійну підставу. Текст про це знаходимо у Соборному посланні святого апостола Якова: «Страждає хто між вами? Хай молиться. Радіє хто? Хай псалми співає. Нездужає хто між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним, помазавши його єлеєм в ім’я господнє. Молитва віри спасе недужого, і Господь його підійме; і як він учинив гріхи, вони йому простяться. Сповідайте, отже, один одному гріхи ваші і моліться один за одного, щоб вам видужати. Ревна молитва праведника має велику силу » (Як. 5,13-16).
Таким чином бачимо, що основи для цього таїнства були закладені і практиковані ще у найдревнішій Церкві – за часів святих апостолів. Потім, із розвитком Літургійного богослов’я ці молитви виокремились у окремий чин і стали одним із семи святих таїнств, та отримали назву святого таїнства єлеопомазання.
Під час цього таїнства священик читає спеціальні молитви та помазує єлеєм, частини тіла хворого (чоло, щоки, груди, руки, стопи іноді ще й очі, вуха, ніздрі, уста) роблячи на них знак хреста.
Звичайно скептики, яких сьогодні є дуже багато, можуть саркастично зауважити, що далеко не всі хворі, які отримують єлеопомазання потім одужують, деякі навіть помирають… Звичайно, що такі випадки є, і скептики будуть частково праві. Ба більше, можуть бути закиди стосовно того, що Христос особисто оздоровлював багатьох. Після його втручання миттєво сліпі починали бачити, глухі чути, німі говорити, прокажені очищались, навіть воскресали мертві. А тут..? Прийшов батюшка, прочитав молитви, почитав Євангелія, помазав хворого олією, а хворому абсолютно не легше. Спробую відповісти на такі закиди.
Для чого ж Церква здійснює це таїнство?
Найперше, почну з того, що святі таїнства, які уділяє Церква – це не «Битва екстрасенсів» і не сеанс Ілхама чи Анатолія Кашпіровського… Ми вже говорили про те, що Богу і його правді, на відміну від сил, які їм опонують не потрібні атракції. Тут ви не побачите дівчинку, яка кинула милиці, чи паралітика, який миттєво став на ноги. Хоча буває і таке. Все залежить від віри. Є багато записаних свідчень, коли люди оздоровлювались миттєво. Але річ не в тому.
Церква не займається лікуванням тіла. Для цього є компетентні люди – лікарі. І саме до них у першу чергу треба звертатись у випадку хвороби. Пробувати лікувати кашель чи нежить молитвою – не варто. Муколтин і спреї для носа допоможуть краще. Але якщо ці речі робити із молитвою і вірою, безумовно, що Бог подасть ласку тим, які його просять. В цьому нас запевнює Святе Письмо.
Зазвичай єлеопомазання уділяється важкохворим людям. Таїнство окрім молитов, які містять прохання про зцілення хворого, а головне – про прощення його гріхів, вміщує також читання з Апостола і Євангелія в яких ідеться про зцілення, уділені Христом і апостолами. Таким чином єлеопомазання – це не ще один різновид пігулок, а зустріч хворого чи хворої із Живим Богом у Його Слові. Слові, котре само по собі зцілює і розраджує душу, допомагає гідно і по-божому смиренно прийняти хвороби й скорботи, та завжди у важких обставинах життя уповати лише на Бога, а за умови Божої на це волі та віри хворого може зцілити і тіло.
Та ще раз наголошую: не шукаймо у Божій благодаті фокусів. Не випробовуймо Бога. Не «розчаровуймося», якщо Бог миттєво не виконав нашого прохання. Звичайно, важко пояснити матері хворої на рак дитини, що Господь є добрим та любить і її саму, і її чадо. Ще важче це зробити, якщо дитина помирає… В мене немає відповіді чому так стається… Але я вірю, що із руки Вседоброго Бога не може вийти нічого поганого.
Вірмо!
Володимир Мамчин
Повязані записи
