Перед Різдвом, коли ми готуємося зустріти Бога, що гряде в цей світ, хотілося би почути Євангеліє про події, які передували цьому Приходу. Хотілось би почути уривок, який добре пояснив нам те, а чому, власне, Господь приходить саме в такий спосіб. Натомість, на думку багатьох людей, ми чуємо найбільш «нудний» євангельський уривок про те, хто кого породив. Можливо, що не весь цей уривок, не весь цей Родовід розуміється і сприймається, ну, хіба що у ньому є декілька знайомих імен. А, насправді, якщо ми знаємо, що таке родовід, і для чого він написаний, то починаємо розуміти і те, чому саме перед Різдвом ми чуємо євангельський уривок про цей Родовід. Саме цей родовід, цей перелік імен, власне, пояснює те, а Хто і для чого приходить. Найперше, мусимо зрозуміти, а чим зрештою є родовід? У нас час родовід дуже багато говорить про людину, говорить про те, ким вона є, з якого роду походить. У тих суспільствах, де професії є клановими, родовід дає право на заняття певною професією. Чому читається цей Родовід? А для того, щоб показати, що виконана обітниця, дана Давиду, що з його роду прийде мудрий, справедливий Цар, Який встановить Царство Боже, тобто не просто світську державу, але найперше спільноту, якій ми потрібні, яка будується на правді і милосерді. Так, в ізраїльському народі, ці очікування були пов’язані саме з Сином Давида. І, власне, цей Родовід показує, що Ісус походить з цього роду, Він є сповнений тих обітниць, даних Давиду. Він – Цар.
Родовід починається від Авраама, від того чоловіка, з якого, до певної міри, почалася історія спасіння, історія здійснення спасіння. Бог покликав Авраама, пообіцяв йому потомство, пообіцяв йому землю, пообіцяв йому благословення. І ось ця обітниця сповнюється в Ісусі Христі, саме в Ньому приходить благословення, в Ньому нам відкривається Царство Боже. Щоправда, в цьому Родоводі є речі, які вартувало би, на нашу думку, дещо приховати. Ну, ви знаєте про те, що існує такий вислів – «скелети в шафі». Тобто існує багато речей, про які родини, які хочуть добре пам’ятати про своїх предків, стараються не згадувати. Хоча ніколи предки не бувають ідеальними. До речі, в цьому є один із найважливіших уроків Біблії, – вона розповідає про справжніх людей, не завжди досконалих людей, але людей, які мали свої немочі. До речі, в цьому також полягає важливий урок. Адже свята людина – це не завжди бездоганна людина, це не якийсь духовних «супермен». Свята людина – це та людина, яка шукає Бога, яка хоче бути з Богом, яка вміє піднятися, не зважаючи на свої упадки. Така людина своє минуле і майбутнє довіряє Богу і так, Бог його може змінити. Отож, здавалося б, у цьому родоводі є такі темні сторінки. Ми чуємо імена жінок, ми чуємо про блудницю Рахаву, яка прийняла ізраїльських шпигунів. Зрештою, вона – хананянка. Вона – язичниця. Також ми чуємо про Тамару, через яку Юда мав потомство. Ми чуємо про Версавію, жінку Урії, чужу жінку, від якої народився Соломон. І ось, власне, це є ті моменти, ну, здавалося би, не зовсім шляхетні. Але саме таким чином Родовід показує, що історія спасіння здійснюється не у вакуумі, не у стерильному середовищі. Історія людства є саме такою, вона здійснюється серед людей, які дуже часто є слабкі, які не з усім можуть впоратися. Людська історія наповнена потом і кров’ю. Але Господь приходить саме в цю історію, Він занурюється в цю темряву, де людина блукає без Бога, і, водночас, наповнює її світлом. Ісус приходить для того, щоб зцілити зранене людство. І, насправді, Родовід розповідає про історію спасіння, розповідає про історію, наповнену ранами, інколи і підступністю. Але Господь занурюється в це для того, щоб зцілити, щоб почати щось абсолютно нове. Чому Він тоді, як Цар, як син Давида, не народжується в царських палатах? Цікаво, що коли Господь прийшов на землю, уже існувала велика світова держава – Римська імперія. Вона встановила мир, ну, більш-менш правосуддя, і багато хто вважав, що імператор насправді є спасителем, оскільки тримає все залізною рукою. Чому Він народився не там? Ну, скоріше за все, Бог хоче, щоб до Нього прийшли не через страх, але через віру, надію і любов. Він стає Дитиною, щоб Його обняти.
прот. Ігор Цмоканич, сотрудник храму Успіння Пресвятої Богородиці Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ (м. Дрогобич)