У період Великого посту ми з глибоким сумом, але з відкритим і щирим серцем прибігаємо до храму і поклоняємося розп’яттю Ісуса Христа. Для нас, християн, хрест є знаком перемоги і нашого спасіння. Про хрест, як найбільший вияв любові, та що означає заклик Ісуса зректися себе самого, взяти хрест свій і йти за Ним, розмірковує сотрудник храму Успіння Пресвятої Богородиці Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ (м. Дрогобич) протоієрей Ігор Цмоканич:
«Ми з вами дивимось на хрест, як на знак перемоги, як на знак торжества. Але, найперше, ми дивимося на хрест, як на знак того, як Бог полюбив світ. Адже у Євангелії читаємо такі слова: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3,16). Власне, хрест і є найбільшим виявом любові, аж до жертви. Зрештою, хрест є знаком жертви, яка завжди перемагає. Але, потрібно відзначити, що хрест не завжди мав таке значення. Так, для нас хрест є знаком перемоги, знаком християнства. Але, коли учні слухали ці слова Ісуса, то для них хрест мав абсолютно інше значення. В цей час на хресті розпинали розбійників і рабів. Метою розп’яття було не тільки вбити людину, а заставити її максимально страждати, принизити її, вбити її гідність. Метою розп’яття було проклясти. В цей час вважалося, що якщо людина помирає, висячи на дереві, то, немовби вона не може зійти до шеолу, вона не може знайти спочинку, тобто вона немовби зависає між двох світів, між світом живих і мертвих. Вважалися проклятими ті, яких розіп’яли. Таким чином хрест був знаком ганьби, знаком жахливої смерті і знаком прокляття. Для учнів Ісуса хрест мав тільки таке значення.
Хрест, для того, щоб стати знаком перемоги і торжества, спочатку мусить стати для всіх нас знаком довіри. Ми маємо довіритися Богу. У Книзі Буття читаємо слова, які Йосиф сказав до братів, які просили у нього прощення: «Ви зло задумали на мене, але Бог обернув це на добре, щоб зробити так, як воно й є сьогодні: спасти життя багатьом людям» (Бут. 50,20). Саме так поступає Бог, саме Бог є тим, хто перемагає зло, перетворюючи його на добро. Але для того, щоби зло перетворити на добро, Бог потребує нашої довіри і послуху. Ісус подає нам приклад цієї довіри і послуху своєму небесному Отцеві, і саме таким чином цей знак прокляття перетворюється на знак благословення і перемоги. І хрест є закликом до всіх нас, щоб ми довірилися Богу. Хрест є знаком незбагненних і незрозумілих страждань. Ми знаємо, що є люди, яких страждання зробили кращими. Але є люди, яких страждання і терпіння зробили озлобленими. Ну, зрештою, це ми можемо побачити на Голгофі, адже знаємо, що там знаходилося ще два хреста, окрім хреста Ісуса. Був хрест, який став для розбійника ключем до раю, але і був хрест, який для розбійника став прокляттям. Один розбійник, як знаємо, покаявся, але інший – нарікав.
Що робить хрест знаком спасіння? Що потрібно зробити, щоб наші страждання і наші терпіння стали для нас спасінням? Потрібна довіра до Бога. І ось ця умова висунута у словах Ісуса: «Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною» (Мт. 16,24). Ми маємо довіритися Богу, маємо дати свою руку в долоню Божу, і дозволити Йому себе вести. І тут ми бачимо свою найбільшу проблему, адже дуже часто ми не несемо свій хрест, а тягнемо, продовжуючи і далі нарікати. Хрест потрібно прийняти з довірою, бо інакше він може нас придавити. Зректися себе самого – це означає переступити через жалість до себе, яка дуже часто знаходить сто оправдань, мовляв, то не ми такі, а люди, або ж не ми такі погані, то обставини так склалися. Зректися себе самого – це переступити через жалість до себе, переступити через власне самолюбство, переступити через цей інстинкт виживання, коли ми дбаємо тільки про себе, забуваючи про інших. Йти слідом за Ісусом – це дозволити Йому себе вести».
Підготувала Юліана Лавриш
За матеріалами відеопроповіді на Фейсбук-сторінці прот. Ігоря Цмоканича
Повязані записи
