Прот. Іван Голуб: “Коли і за яких обставин наші молитви не доходять до Бога?”

Дуже часто мені як священику доводиться чути слова: “Я ходжу до церкви, молюся, але Господь не чує моєї молитви і не дає мені те чого я прошу”. Які ж причини того, що Господь не вислуховує наших молитов?

Прийшовши до церкви, людина часто звертається до Господа з проханням у вигляді молитви. Бо сказано в святій Євангелії Самим Спасителем: “Просіть і дасться вам” (Мф.7,7).

Що ж таке молитва? Молитва – це піднесення розуму і серця людини до Бога, або простіше сказати, що молитва – це розмова людської душі з Богом. “Молитва, – говорить святий Єфрем Сирін, – міць для тіла, благоденство для дому, благоустрій для міста, могутність царству… В усьому людському житті нема багатства, ціннішого від молитви”.

Святе Письмо неодноразово дає поради як потрібно молитися. “А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть; не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше вашого прохання в Нього (Мф.6,7,8). І ще: “Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його” (Мф.6,33). “І коли стоїте на молитві, прощайте, якщо щось маєте на кого” (Мк.11,25). “Дивіться, кохані, – говорить святий Єфрем Сирін, щоб не попусту тобто даремно трудитися нам в молитві, якщо при цьому будемо мати до когось ворожнечу.

Вчителі Церкви і всі Святі Отці заповідали нам мати під час молитви, перш за все, – смирення і сердечний жаль за своїми гріхами, і говорили: “Якщо людина в своєму серці не усвідомить себе грішником, то Бог не почує її”. Це ми бачимо і в святій Євангелії на прикладі молитви митаря і фарисея. Молитва, розчинена щирим смиренням і каяттям, неодмінно буде почута. Молитва смиренна відкриває небеса і схиляє на милість правосуддя Боже. “Змиріться перед Господом і вознесе вас” (Як.4,10). “На кого гляну, – говорить Господь нам через пророка, – тільки на сумирного і мовчазного і тремтячого від слів Моїх” (Іс.66,2)

Пам’ятайтмо, “що нема більшого гріха, чим молитися Богу без страху уваги і благоговіння; молитися язиком, а розумом бути далеко”.

Отже тільки від нас залежить, чи зуміємо ми використати це дорогоцінне багатство на благо собі чи пустимо за вітром в пошуках інших “скарбів”.

Прот. Іван Голуб. м. Львів