Вже завтра, у Троїцьку поминальну суботу, у православних храмах молитимуться за померлих. Про особливості цього дня, про те, чому важлива молитва за померлих зокрема напередодні П’ятдесятниці говоримо з митрофорним протоієреєм Олегом Грициняком, настоятелем храму святого Володимира Великого ПЦУ, що на Сихові.
- Отче, у Православній церкві маємо три поминальні суботи: Дмитрівська, перед Великоднем і Троїцька. Чому саме в ці дні маємо поминальні за померлих? Чому є традиція поминальних субот?
Православна церква молиться за померлих кожного дня, але в дні перед великими святами про них є згадка у Святому Письмі. Перед Зісланням Святого Духа апостол Петро говорив, що маємо обов’язок молитися і, що Дух Святий сходить як на живих, так і на померлих. Тому в ці дні Церква особливо поминає померлих вселенсько, усіх разом. Тому це більш загальні молитви.
- Здавалося б, що Великдень, Зіслання Святого Духа – це радісні свята. Згадки про померлих навіюють сум. Чому так?
Навпаки, ми розділяємо радість із померлими людьми. Церква не визнає, що смерть – це кінець. Ми ділимося з померлими не тільки сумом, але й радістю. Перед тим, як радіти зісланню Святого Духа на живих, ми розділяємо цю радість із тими, хто вже переставився, бо вони також є частиною церкви.
Можна сказати, що Трійця – це день народження Церкви, бо закінчилося спасіння роду людського Сином Людським тут на землі. Вже після Зіслання Святого Духа Церкву починають будувати люди. До цього часу це робив Господь безпосередньо: вчив, навертав, зціляв. Тепер це вже починають робити самі люди, апостоли проповідуючи, зціляючи. Будівництво Церкви починається людськими руками.
- Які літургійні особливості є під час поминальної суботи? Які особливі молитви звучать, що відрізняються від щоденних богослужінь?
Саме богослужіння в суботу не відрізняється. Проте була традиція, що в п’ятницю ввечері правили парастас за померлих. Зараз це вже проводять в саму суботу після літургії. Особливість цього Богослужіння в тому, що це є вселенське поминання. У цьому найбільша вага, бо люди моляться не тільки про своїх близьких померлих, але й за усіх загалом. Це величезна підтримка. Є багато людей, про яких вже забули і про яких більше не моляться. А ці вселенські поминання – за всіх від віку спочивших. Віримо, що своїми молитвами ми їм допомагаємо. Молитва людини за людину є дуже люба Богові. Господь багатьох зціляв за молитвами і вірою інших людей. Стараємося так допомагати тим, хто вже на небесах, але не має можливості для покаяння, молитви. Наша молитва дає їм силу і допомогу.
- Знаю, що на ці поминальні молитви у православних храмах вірні приносять різні продукти (випічку, цукор тощо) або коливо. Що це за страва і чому її приносять? Чому існує така традиція?
На Галичині немає такої страви, як коливо. На жаль, здебільшого вважається неправильним те, що приносять хліб як символ тіла. Господь казав, що молитва має бути живою і вимагав милості, молитви і покаяння. Була традиція, що в поминальні дні люди приходили до храму молитися за своїх померлих і по дорозі чи біля храму несли людям вбогим милостиню (харчі чи кошти) і просили про молитву за своїх померлих. З того часу ця традиція має такий символізм. Церква намагається ці продукти, які приносять, роздати в будинки пристарілих чи на інші потреби. Так ми молитву з’єднуємо із милостинею, милосердям.
- Існує між людьми повір’я, що цукор приносять для того, щоб померлим солодко жилося на небі…
Це вже прийшло від народу. Немає доказів цього. Наприклад, ще несуть вино, щоб їм було п’яно (ред. жартує). Ці продукти символізують милостиню, яку люди давали з проханням помолитися за їх померлого.
- Зважаючи на карантин, Великодня поминальна субота переноситься на тепер. Як буде відбуватися ця молитва у Вашій парафії? І як плануєте провести цей день, чи також будете відвідувати цвинтар?
Для Богослужінь у храмах є пом’якшення, але все одно прошу людей, щоб дотримувалися дистанції. Людей, які хочуть бути на богослужінні, є більше, ніж може вмістити храм за сьогоднішніми правилами. Прошу людей, щоб залишалися частково на вулиці. Усе одно буде проводитися онлайн-трансляція. Проситиму людей, щоб ми ще почекали із цвинтарем. Чую у новинах, що зараз знову побільшало хворих і, можливо, будуть відміняти послаблення. Тому треба дбати про людей, бо як би не було, усе одно є небезпека і мусимо турбуватися один про одного.
- Оскільки поминальна субота напередодні П’ятидесятниці, то з якими духовними відчуттями треба вступати у цей празник? Які Ваші настанови, як священника?
Вступаючи у час П’ятидесятниці, маємо пам’ятати, що ми є храмом Духа Святого. У передвеликодній час ми намагалися очиститися покаянням і молитвою, співами. Зараз, під час Зіслання Святого Духа, маємо відчинити двері свого духовного храму, щоб прийняти Дух Святий і почати впроваджувати побожність, діла милосердя, любові, доброти у своє життя. Не бути «названими» християнами, а впроваджувати дари Духа у своє життя, як це робили апостоли. Якщо ми це почнемо, то Господь допоможе і зможе творити дива через нас у наших сім’ях, родинах і державі.
Спілкувалася Юліана Лавриш
Записала Тетяна Байбак
Фото надані о.Олегом та з мережі Інтернет
Повязані записи
