Напередодні свого відходу у вічність священнослужитель Княжного храму св. Миколая Чудотворця ПЦУ, військовий капелан, протоієрей Андрій Дуда дав інтерв’ю про святкування Вербної неділі в умовах карантину. Також бесіда зайшла про життєве покликання людини і пошуки щастя. Напевно, о. Андрій поділився своїм життєвим Кредо, він сказав: “Звичайне це земне щастя ми матимемо, якщо ставитимемо на перше місце духовні сенси”.
Далі – пропонуємо до Вашої уваги текст інтерв’ю.
-Яка подія стала підґрунтям для святкування Вербної неділі?
– Невдовзі після воскрешення Лазаря, за шість днів до єврейської Пасхи, Ісус Христос звершив урочистий вхід в Єрусалим щоб показати, що Він є істинний Христос Цар, і йде на смерть добровільно. Ця подія послужила підгрунтям для відзначення свята Входу Господнього в Єрусалим, яке має ще іншу назву Вербна неділя. Це велике християнське свято, яке відзначають у останню неділю перед Великоднем. Його виникненню послужила історія в’їзду Ісуса на ослі з Віфагії до Єрусалиму. Люди встеляли Йому шлях пальмовим гіллям, тим самим вітаючи Спасителя. До нині збереглася в Єрусалимі «Пальмова вулиця» названа на честь цієї події. У цей день народ зустрічає Ісуса Христа як царя і кидає йому під ноги пальмові віття. Навіть малі діти, що були у храмі, вигукували: «Осанна Сину Давидовому!» (У середземноморському регіоні пальми вважались знаком життя і перемоги, а в Ізраїлі символом незалежності та перемог ізраїльського царя. Ослиця (осел) є символом скромності царя і його ненасильницької влади.) Коли Ісус Христос йшов до Єрусалиму, то зі скорботою і сльозами дивився на нього. Він знав, що народ відкине Його- свого Спасителя,- і Єрусалим буде зруйновано. Звідти зароджується свято, яке називається «Урочистий вхід Господа в Єрусалим» або Вербна неділя. Це остання неділя перед Великоднем, що вважається одним з дванадесятих свят (належить до 12 найважливіших після Великодня свят у християн східного обряду).
-Як відзначають Вербну неділю християни?
– На утрені благословляють (святять) гілки, що їх віруючі тримають у руках. Це свідчить, що вони зустрічають Господа, який невидимо іде, і вітають Його як Переможця пекла і смерті, тримаючи в руках «знамення перемоги» – верби з запаленими свічками. На літургії читаємо «Послання св. апостола Павла до филип’ян», де є слова: «Радійте завжди в Господі; і ще раз кажу: радійте!» Адже тоді люди славили Христа і вигукували «Хоша!», означає — «спаси нас», або ж адаптоване до Європи «осанна!», що означає «Спаси нас, ми молимо!», що виражає упевненість в допомозі, радість від порятунку.
-Чому українці освячували саме вербу?
-У Середземноморських країнах пальмове віття було символом перемоги та тріумфу. І щоразу під час іудейських війн, коли воїни повертались з походів, то народ їх вітав пальмовим віттям. Пальмові гілки в тодішній єврейської традиції символізували національну незалежність і державну самостійність, що зображено на монетах усіх державно-незалежних ізраїльських царів і на сучасному шекелі. В Україні, та в країнах де пальма не типова рослина свято має народну назву- Вербна неділя (Квітна, Шуткова, Баськова, Пальмова неділя, Неділя ваїй), пов’язану традицією заміни пальмових гілок на гілки верби.
-Які традиції пов’язані з Вербною неділею та святим гіллям?
О. Андрій: — Колись господарі, повертаючися з церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або – якщо було близько- то в полі, «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток»; а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав богослуження, то били такого свяченою вербою, примовляючи: «Не я б`ю- верба б`є! Від нині, за тиждень буде Великдень! Освячена верба- це для християн символ благословення, згадка про вхід Ісуса в Єрусалим і про те, як ми повинні берегти віру. Протягом року вербу не можна викидати, лише згодом можна її спалити.
–Яке значення цієї неділі, адже ті, хто кричав «осанна» згодом кричав «розіпни»?
-О. Андрій: — Зустрічаючи Ісуса в Єрусалимі, люди чекали земного царя, а царство Ісуса стало визволенням від гріха та Царство Небесне. У цей день ми маємо пам’ятати про людську природу, яка незмінна від Адама та Єви. Чого просили у Христа ті з натовпу єрусалимських громадян і кожен з нас? Попросту кажучи: здоров’я, щастя, благополуччя, тихого безтурботного життя. І зовсім неважливо в які конкретні форми ці загальні прохання втілювалися. Ці єрусалимські громадяни хотіли простого людського щастя, цілком простих речей: свободи від римських окупантів, релігійної та національної свободи, хліба, життя для себе і для своїх дітей. Вони хотіли того ж, чого й ми хочемо. І ці бажання були природні, так само як цілком справедливими є наші молитовні прохання до Бога і Спасителя нашого. Тільки от біда, ніхто з тих, хто викликував “Осанна” не зрозумів, що для того, щоб воскреснути для нового життя, для того, щоб повстати від поневолення римськими окупантами або просто гріховними пристрастями, потрібно “боротись до крові”, потрібно померти за свободу, потрібно бути розп’ятими з Христом. Потрібно пити Чашу, яку Він п’є. Тому це свято свідчить, що люди мають зрозуміти латинський вислів «Per aspera ad astra — Через терни до зірок» — для благополуччя потрібно робити над собою зусилля, і жити насамперед для інших людей. Ісус Христос казав: «Шукайте ж найперше Царства Божого і правди Його, і все інше вам додасться» (Мф.6,33), через наслідування Христа, виконання заповідей Божих ми можемо бути іншими, аніж ті люди, які кричали «осанна», а потім «розіпни». І звичайне це земне щастя ми матимемо, якщо ставитимемо на перше місце духовні сенси.
Як цього року освячуватимуть вербу?
-Зараз важко про це говорити через карантинні обмеження масових заходів. Та ми звичайно ж посвятимо вербу й можливо люди протягом дня зможуть прийти й забрати її у храмі. Нам слід проявити згуртованість та взаємопідтримку через особливу вразливість, спричинену пандемією небезпечного вірусу COVID-19. Пам’ятаймо, що в час великої небезпеки, яка загрожує людству ми можемо зосередитись насамперед над духовним наповненням цих свят і таїнств, які є в богослужбовій практиці Церкви. Залишаючись у своїй оселі приєднуйтесь до спільної молитви через засоби відеотрансляції, проявляйте справи милосердя, долучайте свою домашню молитву до молитов усіх вірних- пройдімо це випробування з терпінням та надією на милість Божу!
Підготувала Діана Квасневська
Джерело: Газета Експрес
Повязані записи
