Сьогодні християни східної традиції святкують Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Передісторія свята вміщує у собі дві події: знайдення Хреста Господнього в ІVст. і його повернення з перської неволі в VII ст. Про сутність самого свята, історію та осмислення його говоримо з проректором Львівської Православної Богословської Академії, кліриком кафедрального собору Покрови Пресвятої Богородиці протоієреєм Михаїлом Сиваком.
– Отче Михаїле, ми знаємо, що це свято належить до дуже старовинних свят, оповите легендами. Як нам, православним християнам, відрізнити історичну дійсність від вигадок?
Свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього є справді одним з давніх свят Християнської Церкви. Церковне передання свідчить, що вшанування цього дня було встановлено ще в першій половині ІV-го століття, а саме після завершення побудови та освячення у Єрусалимі Храму Воскресіння Господнього. Храм будувався близько 10 років і був освячений 13 вересня 335 р. На наступний день, 14 вересня, було встановлено святкувати Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста.
Що стосується історичної дійсності та вигадок, слід сказати, що досить складно говорити про абсолютну об’єктивність, коли мова йде про будь-які події більш, як півтора тисячолітньої давнини. Для того, щоб достовірно говорити про якусь подію, необхідно обов’язково посилатись на джерела та детально їх аналізувати. Тому християнин, вшановуючи те чи інше свято, повинен поряд з молитвою, вникати і в сутність цього дня в богословському та історичному зрізах.
– Розкажіть, будь ласка, коротко про суть одного із дванадцяти великих свят в православному світі, – Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього?
Це свято встановлене Церквою на згадку про знайдення Хреста Господнього в IV столітті. Про цю подію свідчать давні християнські історики Євсевій Кесарійського та Феодорит.
Хрест був знайдений матір’ю імператора Костянтина Великого царицею Єленою, яка приїхала до Палестини, та єрусалимським патріархом Макарієм (314-333). У результаті розкопок була знайдена печера Гробу Господнього, а неподалік від неї були виявлені три хрести. Хрест Ісуса Христа був визначений тоді, коли хвора жінка, на яку їх по черзі покладали, отримала зцілення. За іншим переданням, від дотику до цього хреста воскрес померлий, якого несли по вулиці для поховання (звідси і назва Животворчий Хрест). В повноті благовійної радості і духовного умиління Єлена і всі, що були з нею, приклонялися і цілували Хрест. А так як, через те, що було багато народу, не всі могли поклонитися Чесному Древу, і не всі могли бачити Його, то патріарх Макарій, став на високому місці, і піднімав, “воздвигав” святий Хрест, показуючи Його народу.
– Безумовно, що в основі свята ми ставимо хрест Господній. Яка символіка хреста у контексті празника?
Хрест – це символ нашого спасіння. Людство своїми власними силами не могло подолати у своїй природі наслідки гріхопадіння. Саме тому ушкоджену людську природу приймає Бог. Христос через Хресну Жертву, зцілює людську природу від гріха і смерті, спасає нас, відкриваючи шлях у Царство Небесне. Дивлячись на Хрест Господній, ми повинні завжди про це пам’ятати.
– Подекуди хрест ще називають Всесвітнім, чому?
Поряд з давньою історією, що спричинила виникнення цього свята є і друга важлива подія, що зробила празник Воздвиження загальношанованим і на Сході й на Заході – це повернення Хреста Господнього з перської неволі. Перський цар Хозрой у 614 році здобув Єрусалим і забрав Господній Хрест до своєї столиці в Ктесифоні. У 628 році імператор Іраклій (610-641 роки) по своїй перемозі над персами знайшов святий Хрест і приніс його до Єрусалиму, де 14 вересня відбулося друге врочисте воздвиження-піднесення св. Хреста. Відтоді свято отримало назву: “Всесвітнє Воздвиження Чесного й Животворчого Хреста”.
– Чи можете пояснити чому на Всенічному бдінні, творять Хрест хрестообразно?
Хрестом осіняють всі чотири сторони світу, благословляючи їх та символізуючи проповідь слова Христової істини по всій землі.
– Відомо, що після знаходження Хреста Господнього почалося відродження і будівництво храмів. Яке місце хреста у божественному просторі святині?
Хрест займає пряме та безпосереднє місце у храмі Божому. Адже хрест – це також і символ зустрічі людини з Богом, це відкриті обійми Спасителя, це прояв найдосконалішої любові Божої до нас. А храм – це особливе місце Богоспілкування. Саме тому хрест і храм тісно взаємопов’язані та не мисляться одне без одного.
– Чому у західній і східній традиції маємо різне зображення хреста? (наприклад, у Православ’ї – хрест з перемичкою)
Християни вшановують різні форми хреста: чотири-, шести-, восьмиконечні. Існують навіть одинадцяти- та вісімнадцятиконечні. На Заході найбільш вживаним нині є чотирикінцевий хрест, який відомий як “римський” хрест. Згідно з Євангелієм, хресну страту поширювали Імперією саме римлянами і, звичайно ж, вона вважалася римською. Починаючи з III століття, коли вперше і з`явилися подібні хрести в Римських катакомбах, весь Православний Схід і понині вживає цю форму хреста як рівночесну всім іншим.
Восьмикутний православний хрест більш відповідає історично достовірній формі хреста, на якому був розп’ятий Христос, як свідчать Тертулліан, святий Іриней Ліонський, святий Юстин Філософ та інші. “А коли Христос Господь на плечах Своїх ніс хрест тоді хрест був ще чотирикінцевий; тому що не було ще на ньому ні титла, ні підніжжя. Не було підніжжя, бо ще не піднято Христа на хресті і воїни, не знаючи до якого місця дістануть ноги Христові, не прилаштовували підніжжя, закінчивши це вже на Голгофі” (святитель Димитрій Ростовський). Також не було до розп’яття Христа ще й таблички на хресті, тому що, як повідомляє Євангеліє, спочатку “розіп’яли Його” (Ін. 19, 18), а потім тільки “Пилат написав і напис і виставив на хресті” (Ін. 19, 19). Саме спочатку за жеребом поділили “одяг Його” воїни “ті, що розп’яли Його” (Мф. 27, 35), а вже тільки потім “поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський” (Мф. 27, 37).
Однак, преподобний Феодор Студит стверджує, що Хрест всякої форми є справжній хрест. Головне не форма, а суть і благоговійне ставлення.
– У каноні свята, який ми бачимо у Святковій Мінеї, використаний досвід близькосхідного та античного жанру поезії, що спонукає замислитись над змістом празника. Чому Церква пропонує вшановувати хрест сьогодні, сучасним людям?
Свято Воздвиження за допомогою святого хреста пригадує про наш обов’язок святий хрест – шанувати, любити й визнавати. “Не стидаймося Христового хреста, – каже святий Кирило Єрусалимський, – хоча б хтось його укривав, але ти явно клади його на своєму чолі, щоб демони, бачачи царський знак, дрижали й далеко втікали. Роби цей знак, коли ти їсиш і п’єш, коли сидиш, лежиш, встаєш або ходиш, словом, при кожній нагоді”. А святий Іоан Золотоустий в одній з проповідей каже: “Хрест – трофей проти бісів, оружжя проти гріха, меч, що ним Христос проколов змія. Хрест – воля Отця, слава Єдинородного, радість Духа, окраса ангелів, укріплення Церкви, похвала Павла, твердиня святих, світло всієї вселенної”
Розмовляв Володимир Ведміцький
референт прес-служби Львівсько-Сокальської єпархії УПЦ КП
Джерело: «Град Лева»
Повязані записи
