Ректор УКУ видав двотомник «Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини»

TOM_2_r-716x1024Праця о. Богдана (Богуслава Антонія) Праха, ректора Українського католицького університету, присвячена історії Перемиської єпархії й Апостольської адміністрації Лемківщини в буремний і трагічний період 1939-1989 рр., у який Українська Греко-Католицька Церква пережила жорстокі випробування війни, радянські, німецькі та польські репресії, насильну ліквідацію, ув’язнення, заслання та депортації духовенства і вірних.

Книга «Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини» складається із двох томів.

Перший том («Біографічні нариси (1939-1989)») містить ґрунтовне аналітичне дослідження та стислі біографічні довідки про більш як дев’ятсот священнослужителів та семінаристів.

У другому томі («Документи і матеріали (1939-1950)») опубліковано великий масив документів, що висвітлюють долю духовенства УГКЦ й події на теренах історичної Перемиської єпархії під час особливо жорстоких переслідувань1939-1950 рр. Серед цих матеріалів – витяги з кримінальних справ проти перемиських єпископів Йосафата Коциловського та Григоря Лакоти, а також проти багатьох священиків та вірних тощо. Крім того, саме у цьому томі вперше публікується звіт о. Василя Гриника «Церква в рідному краю і в Польщі», що відображає стан єпархії і духовенства на 1948 р.

Видання підготовлено до друку завдяки доброчинній підтримці Фундації «Церква в потребі» (Німеччина), д-ра Івана Гевка з родиною та п. Володимира Колошка. А публікацію накладу здійснено завдяки сприянню Видавничого фонду о. Івана Щевціва. Автор книги висловив подяку о. Тарасові Бублику, о. Михайлові Цегельському та о. Остапові Савруку за допомогу у зібранні документальних матеріалів та свідчень очевидців. Двотомник видано під егідою Інституту історії Церкви УКУ за сприяння директора Світлани Гуркіної у видавництві університету. Великий редакторський внесок, завдяки якому книга побачила світ, здійснив Олег Турій, проректор УКУ із програмного розвитку та завідувач кафедри церковної історії УКУ.

Ця книга – не прикрашене, а реалістичне, болюче свідчення трагічної долі «катакомбної» Церкви. Це історія багатьох людей, які боролись за правду, які не втрачали віри у найкривавіші моменти свого життя. Це також свідчення й того, що людину, яка щиро віддає свою долю в руки Господні, можна знищити фізично, закатувати, заморити нелюдськими умовами існування, але сильний дух і добре серце не може подолати жодна збочена та агресивна тоталітарна система.

Багаторічна титанічна праця о. Богдана Праха – це розповідь про людей, які пожертвували своїми життями заради правди і заради Бога, які не боялись протистояти своїм найбільшим страхам.

Книга також вміщує в себе багато спогадів та листів, які є своєрідним криком душі тих людей, які відстоювали свою гідність, право на життя власної Церкви. Це справді сентиментальне, але життєстверджуюче віддзеркалення моторошного часу, історії людських доль, трагічних подій, а головне – невтомної надії на те, що життя сильніше за смерть, а правда завжди переможе оману.

«Життя у лагері ще більше зблизило мене з моїм Творцем, бо тут більше, чим деінде, відчувається Його присутність, поміч і потреба до Нього приходити; бо тільки Він – Бог, найлучший Приятель і Помічник. Часто пригадую собі ту велику і глибоку віру, яка була у нашого покійного тата, що кріпила їх, одушевляла і була розрадою і силою у житейському горю…», – сказано в уривкові листа брата Василя до брата Івана, опублікованому у другому томі вищевказаної книги (ст. 640, приватне листування, 16 червня 1954 р.).

Праця о. Богдана Праха – це шана тим отцям та мирянам Української Греко-Католицької Церкви, які віддали не просто своєї тіло, а й душу за її спасіння, за майбутнє життя. Без їхньої жертви сьогодні б не постала Церква справді сильна, загартована, інтелектуальна, вірна своїм традиціям, яка цінує сакральне і поважає людське.

Звісно, УГКЦ не є ідеальною, вона змінюється і трансформується. Її робить сучасною нове покоління, яке прагне знати свою історію, її робить рідною пам’ять тих, хто пройшов крізь терни переслідувань, принижень і мук. І нехай ми ще не досягнули зірок, проте перебуваємо в дорозі.

Тому щиро дякую авторові й усім тим, хто долучився до створення книги.

Лідія Батіг

Презентація книги відбудеться в лютому в Українському католицькому університеті. Детальнішу інформацію невдовзі повідомимо на сайті.