На одній із львівських площ встановили й урочисто відкрили головного різдвяного дідуха міста. Уже за мить після цієї події львів’яни швиденько попрямували до своїх домівок, адже Різдво, традиційно, є святом родинним, коли сімейний затишок, давні звичаї та релігійні хвалебні співи збирають разом усіх і кожного. Навіть у мережі в наш час можна знайти багато різноманітної інформації про звичаї і традиції, з якими асоціюється Різдво на наших землях. Сьогодні ж спробуємо поглянути на те, як зустрічали свято народження Сина Божого у львівській родині, де за одним столом могли зібратися полковники Євген Коновалець та Андрій Мельник, а ще – митрополит УГКЦ Андрей Шептицький.
На Сикстуській
На сучасній вулиці Дорошенка, яка раніше називалась Сикстуською, у давньому Львові проживав знаний громадський діяч, адвокат та філантроп Степан Федак.
Останній славився проукраїнською позицією і часто захищав в судах представників українського руху. Врешті, чільні діячі та очільники ОУН Євген Коновалець й Андрій Мельник були зятями Стефана Федака, а митрополит УГКЦ Андрей Шептицький був близьким другом знаного львівського адвоката і його великої родини.
У спогадах однієї з внучок Степана Федака, Ольги Кузьмович, читаємо колоритні свідчення про те, що на різдвяні свята у її діда завжди було людно. По-перше, велика родина збиралась на Святвечір та Різдво. По-друге, не меншим святом там вважалися іменини Степана. У обох випадках до родини Федаків приходило дуже багато гостей. На Степана, майже завжди, серед гостей був і Владика Андрей Шептицький.
“Про це і те”
Спогади Ольги Кузьмович – це дуже цікавий і надзвичайно важливий матеріал. З одного боку, ці коротенькі нотатки стосуються переломних і дуже значимих часів в історії Львова. Тут і міжвоєнний Львів та непроста, для розуміння, гама відносин у ньому. Також радянська і нацистська окупація, пов’язані із цим події, які змінили обличчя міста надзвичайно сильно. Аж дивно, що опис таких серйозних та трагічних, часто, подій, опис майстерний та сильний з літературної точки, довірено читачеві під простою і доброзичливою, навіть домашньо-життєвою, назвою: “Про це і те”.
З іншого боку, цей текст є дійсно унікальним і непересічним свідченням, яке, одне з небагатьох, дозволяє нам побачити дещо інше Різдво і традиції цього свята в українських населених пунктах. Не сільський, а міський, хоч і також український, образ цього християнського свята і пов’язаних із ним традицій.
“Різдво у Львові”
Дідух у куті кімнати, кутя, яка летить до стелі чи сіно на долівці – ці та багато інших елементів святкувань українці звикли бачити у описах різдвяних традицій на наших земля. Щоправда, нічого такого авторка названих вище спогадів Ольга Кузьмович не пригадує. Родинний затишок і будинок в центрі Львова, до якого збиралися на Різдво усі діти – це так. Святий Вечір із багатьма усталеними практиками і традиціями – також було. Однак, ці звичаї – це дещо інший, відмінний від народної традиції, світ.
Готувати все починали ще за день до 6 січня. На стіл подавали 12 страв і до столу мало сісти 12 гостей. Якщо з близької родини це число не набиралося, Степан Федак запрошував когось із більш далеких родичів. Напередодні свят запасалися усім необхідним. До прикладу, звичною річчю було, коли за день чи два до свят у ванній Федаків поселяли декількох коропів та щупака. Так було тому, що Марія Федак, дружина Степана Федака, була переконана, що купувати варто лише живу рибу. У день Святвечора робота на кухні кипіла від самого ранку. Стіл накривали по-святковому, подаючи срібний і прикрашений золотом посуд.
Вечеря розпочиналася із появою першої зірки на небі або між шістнадцятою тридцять і сімнадцятою годиною. Степан Федак дуже скурпульозно та педантично підходив до цього дійства і вважав, що всі гості мали зібратися задовго до згаданого моменту. Відтак до столу подавали напої власного виробництва. Серед таких авторці спогадів особливо запам’ятався старий угорський “мед” кольору золота, від одного запаху якого “можна було оп’яніти”. Кожен з родини знав своє місце біля столу, але ніхто не сідав до прочитання вголос молитви. Слова молитви “Отче наш” проговорювали, повторюючи їх за господарем дому. Вечеря тривала довго і переходила у коляду. До Степана Федака звично приходило багато молоді, студентства.
По тому хтось з родини сідав за фортепіано й усі разом, під музику, співали “Бог предвічний”, а далі – колядували. Колядували також довго. Часто – за кавою і солодощами. Уже наступного дня вибиралися до церкви. Зазвичай це був собор святого Юра. Як пригадує авторка спогадів, Степан Федак тоді “ще довше ніж будь-коли перебував у церкві”, а вони, діти, приходили пізніше – “щоб послухати колядок, і побачити людей, яких була тьма-тьменна”.
По тому всі знову збиралися за святковим столом на вулиці Сикстуській у Львові, а далі ситуація повторювалася ще раз – на св. Стефана родина Федаків цілий день приймала гостей. Саме цей день Ольга Кузьмович звично сприймала як завершення різдвяних свят. На св. Стефана серед гостей родини часто був і митрополит Андрей Шептицький, який особливо тісно дружив із Степаном Федаком від моменту спільного перебування на Сибірі в роки Першої світової війни. Як зазначала Ольга Кузьмович, Владика Андрей знав імена усіх дочок, синів і зятів Степана Федака.
Ялинка в оселі Федаків стояла до Водохреща, але в будинку у ці дні було вже не так велелюдно і гамірно.
Євген Гулюк
Більше інформації можна отримати з наступних джерел:
- Бежук О. Жіночі історії родини Степана Федака // Фотографії старого Львова, 2019 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/zhinochi-istoriyi-rodyny-stepana-fedaka/
- Кузьмович О. Про це і те. – New York, 2000. – С. 21 – 24 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/13202/file.pdf
- Кузьмович О. Різдво у Львові (Про це і про те) // Seeds and roots, 2021 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://seedsandroots.net/o-ka-olga-kuzmovych-rizdvo-u-lvovi-pro-cze-i-te/
- У Львові відкрили пам’ятну дошку одному з держсекретарів уряду ЗУНР // ZAXID.NET, 2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zaxid.net/u_lvovi_vidkrili_pamyatnu_doshku_odnomu_z_derzhsekretariv_uryadu_zunr_n1445976
На центральному фото акварель Карла Ларсона про святкування Різдва
Фото: https://seedsandroots.net/
Повязані записи
